Ексклюзиви
Пʼятниця, 08 квітня 2016 13:05
Павло Вольвач
Павло Вольвач
Павло Вольвач

Великий інший

Кажуть, десь на Прикарпатті тріснула брила, що зветься "скелею Довбуша". Дейкують, що це знак. За повір'ями, якщо таке колись станеться, то невдовзі має прийти народний провідник, вождь, який поведе маси до третього май… Тьху. До омріяного визволення, яке марилося і в яке вірилося не лише за мезозойних довбушівських часів, а й пізніше. На Майдані останньому – теж. Із провідниками там, правда, не склалося. Проте, в противагу песимістам, які почали сумніватися у трійці балакунів, що який тиждень стрясали повітря зі сцени, народні надра саморозродилися гаслом-дороговказом: "Лідер народиться в процесі!" Народ скаже, як зав'яже. Він, як відомо, не помиляється – ще класики соцреалізму це ствердили.

Процес триває, і в його захмарених перспективах гасло вже ледь проглядає, не кажучи про сподіваних лідерів. Немає. Йок. Як немає будь-якої притямної, чесної, злютованої метою, а не "общаком" партії. Потужний громадсько-політичний рух, штибу переможної польської "Солідарності", не мріє навіть на горизонті. Мій єдиний "лівий" приятель похмуро твердить, що без вилому із периферійно-олігархічного капіталізму за Україну невдовзі можна буде забувати. Численні "праві" знайомці кажуть приблизно про те саме, різнячись тільки риторикою. Єднає їх і відсутність рецептів, разом із браком коштів.

Тим часом низові розмови про "третій майдан" відтіняються пінявими презентаціями "четвертої республіки". Розмови про люстрацію змінюються звершеннями декомунізації. Падають колишні ідоли, зокрема й найбільший в Україні, найзнайоміший мені – в Запоріжжі. А із-за заводських димів, що клубляться з усіх усюд, прозирають залізні очі олігархів, новітніх власників дійсності. Їм самим не до провідництва й лідерства, але деякі львівські поетеси від тих поглядів уже встигли фейсбучно розімліти, поетеси пам'ятають, напевно. Але то таке.

Загалом же – все звично, все на сподіваннях на доброго тата, який колись таки все розрулить і порішає. Народна віра в цьому сенсі є непохитною. У тужливе "Встань, Тарасе, пробудися…" вплітається "Бандера прийде! – ..." Розмовне "Ось вернуться хлопці з АТО" сусідує із банерним "Він би не мовчав". До всього цього, реальність може безнастанно розгалужуватися новітніми варіантами. Приїзд Керрі. Відхід Обами. Президентство Парасюка. Щось має таки відбутися, як не крути. Тим більше, якщо скеля тріснула

Зараз ви читаєте новину «Великий інший». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода