Ексклюзиви
Пʼятниця, 19 липня 2019 15:55
Павло Вольвач
Павло Вольвач
Павло Вольвач

Люди білбордів

"Українська стратегія Гройсмана" – фіксуєш і ще якийсь час провертаєш у свідомості зміст слогана на білборді. І усміхаєшся розкішному оксюморону, що самосійно проріс із хаосу повсякдення. Ні-ні, не через те, що може прийти комусь у голову, – національності й прізвища тут ні до чого, жодних "ізмів". Гарячий сніг якраз у згадці про стратегію, та й не абияку, а саме таку екзотичну, як українська.

Стратегію, направду, ще доведеться пошукати, а ось від стратегів аж рябить в очах. "ЗЕ"-кандидати, як чортики з табакерки, стрибають з агітаційних яток на зупинках і стихійних ринках, змішуючись із руколою й петрушкою. "Треба діяти", – роняє між виборчий тлум білосніжна лідерка "сердечної" партії, чия майже піввікова політдіяльність згладжується фотошопом на картинці й відсутністю будь-яких зрушень у житті країни. "Довіряєш – голосуй", – проміниться полковник, ледь втомлений попередніми перемогами, кожна з яких вінчалася обіцянкою більше не повертатися в політику. Подає голос неголений шоу-біз, у надії відспівати якісь відсотки в преЗЕдента на Сході й екс-президента на Заході. Надійні й самопомічні львівський мер і його політсила теж тут. Ще якісь фізії, ще усміхаються, багатозначно зиркають із-під лоба, роздувають ніздрі, як троєщинський кандидат Береза. Або ще один, забув прізвище, гасло якого на величезному білборді запам'ятовується лаконічністю: "Без бла-бла". Не без бабла, уточнюю, бо величезний плакат займає чи не весь причілок висотки, а без порожніх розмов, без базару, тіпа, в натурі.

Хочеться, звичайно, цю всю братію, і впізнавано-піднабридлу, і з так званими новими обличчями, риторично запитати. Про що? Ну, хоча б про те, якими їм бачаться ціль і напрямки розвитку проекту незалежної України. Трішки конкретики. Обриси, так би мовити, майбуття. Без бачення яких перспективи вже зараз малюються вкрай похмурі. Сповзання в хаос. Чергова катастрофа. Але відповідь, переконаний, буде, як у тому анекдоті: мовляв, що ви нас такою дрібнотою відволікаєте – ми тут серйозними речами займаємося. Стратегуємо, пеемаш. Тобто за всім цим глобальним ідейним ступором проглядає єдина стратегема – власний добробут – незмінна й на всі часи визначальна. Про відвертих колаборантів, що медоточивлять за мир і життя, відклавши шибениці на потім, узагалі шкода мови.

Ще є, звісно, націоналісти, і навіть радикальні, і навіть об'єднані. То взагалі стратегічні хлопці, надто ж провідники. Якщо звести всі їхні стратегії в одне, лишається пряма, як лопата, теза: "Все тільки починається!" Бадьорими голосочками, оптимістично, після кожного чергового програшу. Якщо вже зовсім прос..грано все, з буддистською незворушністю додається: "Зберігаємо спокій і чистимо кулемет". Один діяч, в акурат після останніх президентських виборів, віщав: нічого, мовляв, лишається досвід УПА, і ми, в разі чого, підемо в наші ліси, в наші гори. Забуваючи, що в ХХІ столітті протистояння відбуваються насамперед не на берестецьких, а на інформаційних полях, де тому діячеві якраз і належалося б геройствувати, хоча б з огляду на чималу посаду, за службовим обов'язком.

А може, то лише світ стрімко змінюється, а в Україні час завмер? Котиться собі український віз, як завжди котився, плуганяться козаки-чумаки-чередники, курять люльку. Розпрягають, запрягають у похід із полуночі, потім, як водиться, знову до корчми гулять. Із сиром пироги там, ой гоп, мої гречаники, те-се. І так по колу, раз у раз, тільки якісь фізії з рекламних плакатів пропливають, змінюються й ряснішають на узбіччях. Та ще неухильно вкорочується український шлях – треба вже зовсім бути білбордною людиною, щоб не відчувати цього

Зараз ви читаєте новину «Люди білбордів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода