Ексклюзиви
Пʼятниця, 27 червня 2014 13:35
Павло Вольвач
Павло Вольвач
Павло Вольвач

Коктейль із президентом

Кажуть, у кожному мужчині живе потенційний тренер національної збірної з футболу. І радник президента, додам. А позаяк, української команди на Мундіалі-2014 немає, то мимохіть око скошується на телевізійного гаранта конституції.

Хоч вкруг нього й так і порад, і людей вистачає, згадаймо пост-інавгураційну вечірку в "Арсеналі": схожий на письменника Юліана Сємьонова олігарх Коломойський і, схожий на них обох, баяніст Табачник, спітніле пасемце Єфремова, бачки Рудьковського, всюдисущий ґудзичок носа Руслани, маловловний для лещат означень Ахметов, строката, як фрагмент петриківської печі, Оксана Білозір, втомлений від власної фаховості Гриценко і суміш келії з подіумом Ганна Герман, Рибак, якого хочеться перевдягти й послати в електричку, між пенсіонерів-дачників, Ківалов, який, здається, просто щось переплутав і замість "Звьоздного", штабу Партії регіонів, прошмигнув зайвий квартал, по запарці вийшовши біля "Арсеналу", в акурат на Герег - сучасну версію подружжя Сєркових, папіньки й маміньки Проні Прокопівни.

Обступають президента й інші постаті. "Яку Україну будуватимеш? - невпевнено здиблює бронзового коня вершник із Софійської. - Я й сам свого часу не дуже розібрався, а ти тепер як?" Раз у раз виникають, золотіючи тризубами з петлиць, Тютюнник із Болбочаном. Хоча, може то Марко Безручко з Удовиченком. Або згадуваний в інавгураційній промові Махно. Стиснуті губи Ольжича. Жовна Шухевича. Конашевич-Сагайдачний. Хто б із них не був, різномасні міністри оборони мимоволі скулюються і не до ладу починають розводитись про назрілість армійських реформ.

Реформ потрібно багато, в різних сферах. Власне, це головне завдання й виклик. Реформи й Донбас. Донбас і реформи. Прорив за межі пострадянської матриці або, натомість, кружляння по колу, окресленому "домовленостями еліт", корупцією, підступами і зрадою. Кардинальне оновлення влади чи перемішування старого тіста, з котрого, як не міси, все одно виходить якийсь до болю знайомий пончик, подібний до колективного Кінаха.

- Завтра я озвучу план... 14 пунктів... для діалогу...

- Що? Погано чути, Петре, - схиляється над президентським плечем гінка постать, дуже схожа на Стуса. З другого боку - лобаста голова Чорновола.

- Зміцнення кордонів... у понеділок... потім підписуємо асоціацію... Завдання...

Усіх слів не розібрати. Хоча говорить президент упевнено. Схоже, принаймні поки що, він бачить мету, до того ж, без усяких порадників. Як бачить і нових людей, які є рушійною силою тієї мети, людей, яких, здається, не було ще вчора, вони ніби таїлися десь у потаємних підземних ходах Богданової церкви в Суботові, в найурочиших рядках найзаповітніших творів, щоб раптом з'явитися на Майдані і сотнях інших майданів, а ще згодом вийти маршевим кидком у районі Краматорська чи Маріуполя. Зрештою, в багатьох інших місцях і сферах життя.

Ось і зараз, від "емзеесівської" колонади на Михайлівській площі відходить фігурка екс-міністра, вслід якій пильно вдивляється поет і сотник Маланюк, матеріалізований у пам'ятник, якого ні на Михайлівській, ні деінде ще нема, але обов'язково буде:

І по паркету наших заль

Ступати лаптю буде сковзько...

Кам'яні губи "імператора залізних строф" тепліють подобою усмішки.

Зараз ви читаєте новину «Коктейль із президентом». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода