- Приїжджайте, нємєдлєнно забирайте свою дитину. Наша медсестра сказала, що в неї - коклюш, - дзвонить вихователька за годину після того, як я відвела доньку в садок.
Доки вона розказує, що їй "не нада проблєм, бо коклюш це ж наче епідемія якась", я забиваю в Google слово "коклюш". Читаю, що захворювання супроводжується щонайменше високою температурою. Стає трохи легше. Температури зранку не було.
- Що це за медсестра у вас у дитсадку? Вона не бачила ознак коклюшу? У вашої дитини - легкий катар, - сміється дільничний педіатр, оглянувши доньку.
Півроку тому дитині ставили діагноз "дифтерія", коли ми прийшли на чергове щеплення. Лікар виявив хворобу через пару годин після здачі всіх аналізів. Вони показали, що донька повністю здорова.
- Як же отака інфекція може розвинутися за 2 години? - запитувала я в лікаря з іншої поліклініки, де мали вакцинуватися.
- Все може бути, дєвонька, - спокійно відповідала вона, щось записуючи до картки. - Да, і не забудьте щось у скриньку кинути на пожертви. Бо ж ви - з іншого району.
Від такої шокуючої звістки не знала, кому першому телефонувати. Зрештою подалася до дільничного педіатра.
- І де ви такого лікаря знайшли? - реготала вона. - Це ж брєд якийсь. Ніякої дифтерії у вас немає. У дитини тільки червонувате горло. Ідіть додому, пийте теплий чай. А коли ще писатимуть такі діагнози, просто відкуповуйтесь від хвороби.
Наступного ранку після ймовірного коклюшу я принесла в садок довідку, що дитина здорова.
1 
1
Коментарі
9