– Когда отправление? – зазирають дівчата у салон автобуса Одеського кінофестивалю.
Щопівгодини безкоштовні маршрутки курсують між кінотеатрами.
– Как только, так сразу, – каже водій мікроавтобуса. У машині – п'ять ликів святих і музика відповідна: "… пришлось уверовать в Бога, а Бог, известно, не фраер".
– Двигаемся, сжимаемся, маршрутка безразмерная, – каже водій пасажирам, які заповнюють салон. – Заходите, но со стояком я не еду. Только сидячка.
– Мужчина, это ваши сексуальные проблемы, что у вас стояк! – гукає жінка із "хвоста" автобуса. – Представьте, что мы сидим.
– Женщина, не будьте такой умной.
– Мужчина, не будьте таким серьёзным, вы же одессит.
– Как хотите, я со стояком не еду. Выйдите, посмотрите – рессоры совсем сели.
– Другие ездят полными – и ничего.
– Я только что звонил другому водителю, у него стояка нет. Моя машина выдерживает 18 пассажиров.
– Ваша машина выдерживает 3 тонны. Посмотрите на этих девочек, они же худенькие.
– Вы на себя посмотрите, женщина.
– Я себя знаю, – спокійно відповідає жінка, а юнак позаду підривається до водія:
– Не хами, бл… дь.
– Не нарывайся, а то звонок другу – и фестивальный автобус едет в КПЗ.
– У нас тоже есть друзья. Кто быстрее дозвонится. Может, у нас с вами даже общие друзья. Так бывает, – каже жінка попереду.
– У нас в Одессе и на "я" бывает, и на "ё" бывает.
З автобуса виходять п'ятеро, семеро залишаються стояти. Пасажири викликають організаторів фестивалю, ті – додатковий автобус. Водій цього таки рушає. Паркується ледь не серед дороги – стоянка заставлена іншими машинами.
– Не буду извиняться, вы – записной козел, – на виході випалює водієві дівчина.
– Как ваше фамилие? – питає жінка, яка сиділа попереду.
– Каком кверху, – представляється водій.
– Ясно, завтра на маршрут можете не выходить, – прощається пасажирка.
У кінотеатрі бачу знайомі обличчя зі "стояка". Трамваєм вони дісталися сюди раніше.
Коментарі
3