– Бабушка, ну куда я поступаю? В Оломоуц, бл… ь! – згадуємо фразу російської студентки, почуту на вулиці в Чехії торік. Чужу розмову навмисне не підслуховували – російські гості за кордоном ніколи не обмежують гучності мовлення. Особливо по телефону.
– Нє, ну ще зрозуміло, що вона мамі таке могла сказати, але ж бабушці, – розмірковуємо над загадками російської душі за густим чорним пивом у корчмі "У трьох чортів" у центрі Брно. Сюди нас привів Сашко, щоб скуштувати його улюблене коліно вепра. Про нього навіть пісеньку склав на попсовий мотив:
– Останусь пеплом на щеке, в твоих зубах коленом вепря, – наспівує.
За столик неподалік сідають двоє чоловіків. Не треба навіть видивлятися шкарпеток під сандалями, щоб зрозуміти, звідки вони.
– А у вас есть российское меню? – запитують офіціанта, який приніс чеське й англійське – для туристів.
Цього разу росіян у Чехії бачили набагато менше, ніж торік. От біля кафедрального собору Петра й Павла у Брно зустріли трьох туристів, які розсмішили фразою:
– Прикинь, здесь вообще никто не говорит по-русски.
Подібна проблема виявилася у наших сусідів по корчмі.
– Мы так хотели чешского пива попить, но ни хрена не понятно, что тут написано, – тикають у меню дружинам, які з шопінгу повернулися швидше, ніж офіціант від бару. Вже півгодини він ходить колами, начебто не помічаючи російських гостей. Було б їм поспівчувати, от тільки "пиво" чеською буде "pivo".
Ще хвилин 10, і росіяни встають, так і не дочекавшись уваги офіціанта. Після кількох келихів чорного пива йдемо і ми, залишаючи йому хороші чайові – за солідарність.
2 
1
Коментарі
1