Без мови

Тьотя Іра щороку привозила з Риги бальзам, завжди ті самі солодощі й кілька шматків різного мила. Каже, лікери не смачні, шоколад не ­якісний, а ще й деруть за них втридорога.

Колись тьотя була дитячою патронажною медсестрою, але не змогла підтвердити диплом ­через незнання мови. Як приїжджала вперше, пояснювала, що перебивається випадковими заробітками. ­Трохи працювала нянею, потім доглядала якусь божевільну бабу, робила ­уколи всім у мікрорайоні. За латиську не бралася, бо чудово ­розумілася з усіма російською. Та й 3-річних близнюків не було на кого залишити, доки заняття на курсах.

Кілька років тому тьотя Іра ­почала скаржитися, що ледве зводить кінці з кінцями. Ніхто не хотів наймати медсестру, яка вже шість років не працює за спеціальністю. Пропонували тільки 82-річного чоловіка, якого не взяли у будинок для літніх людей через агресивну поведінку, на додачу до маразму. За два роки дід помер, а тьотя знову залишилася без роботи.

Усюди треба здавати іспит на знання латиської

– Ти уявляєш, – скаржилася вона моїй мамі телефоном. – ­Усюди треба здавати іспит на ­знання ­латиської мови. Я що, ­ставитиму краще крапельниці, коли ­знатиму її?

Тьоті запропонували тільки посаду санітарки в стоматологічній клініці. Але прибиральниці в офісі платили вдвічі більше. За рік власник ­сказав, що треба пройти тест на знання латиської.

– Що, мені зі шваброю треба розмовляти? – обурювалася ­тьотя. – Я без мови не розумію, де брудно?

Курси оплатила фірма. Якщо ­іспит не складаєш, треба повертати ­частину платні за навчання. Тьотя Іра здала на четвірку, а за півроку пішла на курси підтвердження кваліфікації медсестер.

– 10 років промучилася. Зараз трохи важко, треба ще мову підтягти, але робота хороша, – розповідає тьотя і витягає з сумки кавовий лікер. – Дітям удома російською не дозволяю говорити. Як чую "Ти чьо?", – кажу, що куплю квиток до Саратова. Ви ж громадяни Латвії, дякувати Богу.

×