- Роль жінок на війні можна розглядати з трьох боків. Із одного боку, жінка на полі бою заважає, бо чоловіки намагаються її захистити. З іншого - вона не дає чоловікам тікати, - Анна Коваленко, сотник 39-ї "Жіночої сотні" Майдану, розповідає про роль жінки у зоні військових конфліктів на Сході України. За освітою дівчина - театрознавець. На Майдан приходила спочатку як журналіст, потім зайнялася активною діяльністю.
- Жінки роблять чоловіків сильнішими. Це те, що було і тут, на Майдані. Ми були своєрідним буфером. Коли чоловіки відходили, а потім розверталися, і бачили, що ми стоїмо, поверталися. Третій момент - корисність. Жінка може бути корисна у різноманітних аспектах.
У яких загонах на Сході є жінки?
- У різних підрозділах: Національна гвардія, внутрішні війська, СБУ. Одні допомагають інформаційно - роздають листівки, інші - на полі бою. Хтось готує їсти, хтось працює як медик. Є такі, що мають військову освіту, є добровольці. Вік - від 18 до 65. Старші переважно допомагають у побуті.
Що саме роблять жінки у зоні АТО?
Є жінки-вертольотчиці, наприклад, із військовою освітою, які воюють на рівні з чоловіками. Але якщо ти просто доброволець і не вмієш чогось, тебе не примусять. Непідготовлених та ненавчених не пустять у танк або гелікоптер: користі від цього немає. Таких тримають у тилу. У Націгвардії жінки два-три тижні проходили підготовку згуртованості, робили те, що і чоловіки. Вчилися стріляти, окопуватися. У батальйонах є курс пришвидшеної допомоги на базі самих військових частин, керує процесом командир.
Чи сильно знущаються над жінками на Сході?
На війні завжди менша смертність серед жінок, і не лише тому що інстинкти самозбереження розвиненіші. Просто чоловіки їх намагаються захищати і не ставити на передову. У російських окупантів риторика дещо інша. Жінки також отримують поранення, їх захоплюють у полон. Б'ють, наколюють якимись речовинами, знущаються. А особливо прискіпливо ставляться після виходу пропагандистських матеріалів на російських каналах.
Чим керується жінка, коли вирішує їхати на війну?
Жінками на війні керує тільки любов до Батьківщини. Вони не можуть лишатися осторонь. Це патріоти, які готові виступити за свою державу та захистити її. Є хороша фраза: "Чого хоче жінка - того хоче Бог". А жінки України хочуть цілісності держави.
Як реагують родини, коли жінка-мати, жінка-дружина йде воювати?
Є сім'ї, які через це розпадаються. Є родини, які навпаки підтримують. У мене є дівчина, яка взагалі не казала мамі, що вона туди поїхала. Мама дізналася тільки коли їй у Луганськ зателефонували з військкомату уточнити деякі дані. Вона сказала: "Ні, моя дитина в Києві!", а їй: "Ні, ваша дитина на війні!". Сьогодні вона вже повернулась до дому із пораненням. Є чоловік з двома дітьми. Їх мати поїхала на Схід, але не бере участі у самих бойових діях: готує їсти, займається побутовими справами. Це було колективне родинне рішення: перед тим вони сіли, обговорили все. Є жінка з Миколаївської області, від якої відмовилися і чоловік, і син, бо спочатку вона приїхала на Майдан, а потім поїхала на Схід.
Чи зможуть такі жінки після закінчення АТО повернутися до нормального життя?
До того, як було раніше, не можу повернутися навіть я, хоча сьогодні після революції займаюся організаційними, адміністративними справами. А ці жінки стовідсотково захочуть по закінченню війни брати участь у державотворчих процесах, вони будуть активними, долучатимуться до різних ініціатив.
Що жінки у зоні воєнних дій можуть робити краще за чоловіків?
Одна з місій жінок - комунікації з населенням. Жінки-переговорники спілкуються з мирними людьми, їм більше вірять. Вони здатні легше переконати людину, яка вірить, що Росія прийшла "допомогти". Ціль жінки-переговорника - ставити питання. Вони ставлять питання так, що людина веде діалог сама з собою, знаходить відповіді на свої ж запитання, змінюється сприйняття ситуації.
Що найстраніше на війні?
Не так страшно поранитися, навіть не надто страшно вмирати. Страшно воювати проти своїх. Чужа держава ініціює громадянську війну на нашій території. Страшно тоді, коли на підтримку цієї ворожої держави виходять наші люди. І доводиться воювати зі своїми. Коли не допомагають розмови, іде в хід зброя, і страшно від того, що їх обробили до такого рівня.
2 
1
Коментарі
1