"Тієї ночі побачила в небі силует літака із гострим носом. Почула два неголосних вибухи. Почалась пожежа. Весь горизонт горів як під час Страшного суду. Земля двигтіла. Думала, дім розвалиться в секунду", - згадує події тієї ночі мешканка села Вербівка 67-річна Клавдія Соснова. Село знаходиться в кількох кілометрах від складів з боєприпасами.
"Від ракет небо спалахнуло феєрверками. У сусідів будинок тріснув пополам. Я накинула пальто, взяла кілька піджаків і заховалась під скамейку. Два дні там просиділа. До мене прийшов чорний величезний пес. Дивився прямо у вічі - дуже його злякалася. Потім під скамейку залізла качка. Отак і сиділи разом. Сусідські машини мене бачили, але не ставали, тільки руками мені махали і їхали дальше. Дуже було обідно", - схлипує жінка. Тільки раз вибралася з-під лави, щоб позагрібати огород. В той момент на сусідський город впала ракета. Я знову під скамейку заскочила".
Клавдія Соснова в радянські часи працювала на артскладах. Згадує, що тоді об'єкт був під жорстким контролем, а за нехтування правилами безпеки звільняли з роботи.
"Чотири роки працювала на артскладах. Тоді був такий контроль, що тільки забув перепустку, звільняли одразу. Там два поверхи під землею бункерів, вантажівки між ними їздили під землею аж до Чугуєва. А зараз дисципліна вже не та. До горя приводить".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які боєприпаси зберігали на складах у Балаклії
Жителі села Вербівка, прилеглого до міста Балаклія на Харківщині, розповідають, що перед вибухами бачили літак чи безпілотник. О 2.10 він випустив на артилерійські склади дві ракети.
"Бачила літака, який пустив дві ракети і полетів. Думаємо, що то росіяни вчинили. Де в сепаратистів такі літаки? – каже 33-річна Анна Семенко. З чоловіком закутали дитину в ковдру і побігла в шльопанцях на вулицю. Підібрав незнайомий автомобіль. Довезли до евакопункту – там дали чай, погодували, пропонували заспокійливе. З того дня ще не вдалося нормально поспати - серед ночі постійно хочеться кудись бігти".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Вщент згоріли 25 будинків" - мер Балаклії
"Після першого вибуху завили собаки. Нам пощастило, що ми так близько біля складів. Основні ракети просто перелетіли у поле. Сусіди розповіли, що в 13.00 24 березня повертались додому, то було два потужних вибухи. Думали, що будинків наших вже немає, бо вогню було багато. Кругом із неба падали снаряди і ракети. Майже всі - в поле. Для мене - це вже друга евакуація. Переїхали під Балаклію із Чорнобиля. Тоді не було страшно, бо радіації не видно. А тут розумієш, що і хоронити буде нічого, - каже 55-річна Катерина Макрушева.
Повний репортаж з Балаклії читайте у новому номері журналу "Країна" та Газеті по-українськи
1 
1
Коментарі