18 березня о 10.20 на журналістку обласної газети "Вечірні Черкаси" 56-річну Валентину Васильченко було здійснено напад. В результаті вона отримала ножове поранення в гомілку правої ноги.
"Це трапилося на перехресті Ільїна-Котовського, де я живу. Я зранку вискочила в магазинчик. Поверталася додому. Раптом почула в нозі, як вогнем обпекло і полилася кров. А поруч мене щось дзенькнуло об стіну будинку. Я повернулася, а там лежить клинок. Довжина його леза десь з пів-метра, а ширина в долоню. І рукоятка десь 30 см. Я такий клинок бачила лише по телевізору. Він гострий як бритва. Якби попав мені в шию, то мені б знесло голову. За 10 м від мене стояла темно-вишнева "Тойота". З неї вибігла жінка. Років 35. Схопила клинок і побігла в машину. Поряд стояв чоловік. Десь такого віку як я. Схожий на власника магазинів та ресторанного бізнесу. Я років 15 тому писала про те, що в них неякісна продукція. Із закривавленою ногою підійшла до машини й кажу, ви що зовсім з глузду з'їхали. Записала номер. А він почав, давайте по-мирному. Я відвезу вас у лікарню, тільки не звертайтеся в міліцію. Ви ж бачите, вона не при собі. Я б не сказала, що та жінка виглядала психічно хворою", - розповіла Васильченко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Співробітника посольства Грузії звільнили за напад на журналіста
Журналістка вважає, що напад пов'язаний з її професійною діяльністю.
"Ймовірно, це помста за мої публікації. Міліція порушила кримінальну справу. Скоріше це трактуватимуть, як хуліганство. Нібито якісь свідки сказали, що бачили, що між тим чоловіком і жінкою виникла сварка і вона розкидала якісь речі. Я цього не чула. Тоді чого клинок летів у мене, а та жінка побігла його потім забирати. Я від госпіталізації відмовилася, їду в обласну лікарню, щоб зробити судмедекспертизу й засвідчити ножове поранення", - сказала Валентина Васильченко.
Це другий напад на Валентину Васильченко. Перший трапився 14 серпня 2000 року. Близько 12 години біля власного під'їзду на неї напали двоє невідомих. Бейсбольними битами журналістці розбили голову. Винних не знайшли.
Коментарі
4