Для тих, хто повертається до Краматорська, слід проїхати "трасу смерті", де в ніч на суботу відбувся жорстокий бій. Тут і досі в повітрі стоїть трупний запах. Цією дорогою на танках та бойових машинах десанту та піхоти проривалися десятки бойовиків. Та орда головорізів була розбита українськими армійцями з гори Карачун.

В автомобілях терористів, у паніці, тікали і російські журналісти. "Всі були знищені, крім трьох жінок: журналістка Рен-ТВ, снайперша і навідниця бойової машини. Вони в полоні", - каже командир 5-ї парашутно-десантної роти 25-ї аеромобільної бригади Андрій Ткачук.

У самому ж Краматорську ситуація краща, ніж у Слов'янську. Тут є вода, світло і телефонний зв'язок, але розвалених будинків не менше.

Не секрет, що бойовики, аби дискредитувати українську армію, самі обстрілювали житлові райони. Гуманітарної допомоги тут поки немає, тож військові віддають свої пайки тим, хто їх потребує більше. Відновлює життя і військовий аеродром Краматорська. Ця точка була стратегічно важливою для терористів, адже звідси заблоковані всі підступи бойовиків до міста. Крім того, вони планували використовувати летовище для прийому авіаційної підмоги з Росії.

Проте українські армійці двомісячну облогу та 4-разові обстріли щодня з мужністю витримали. За весь цей час тут жодного загиблого і лише один поранений. Обстрілювали аеродром з гранатометів та навіть із саморобних мінометів. Військові точно визначають – боєприпаси завезені з Росії. На них алюмінієві наконечники, а таке роблять лише в сусідів. До того ж - в усіх звільнених містах досі знаходять смертельні забавки бойовиків. Назбирали вже три КамАЗи зброї, і це лише частина залишеного.

×