Трьох потерпілих під час ліквідації пожежі на вул. Троїцькій в Одесі рятувальників перевели із лікарні №1 до військового госпіталю.

Начальник 7-ї пожежної частини Дмитро Нестеренко та його заступник Володимир Крижанівський лежать у відділенні гнійної хірургії. А старший пожежний, сержант Станіслав Самойлов, який отримав травму хребта, отримує лікування у відділенні нейрохірургії.

Дмитро Нестеренко працює в ДСНС понад 20 років. Каже, такої страшної пожежі ще не бачив. Коли він із командою приїхав на виклик, будівля вже горіла, як факел. Вогонь із блискавичною швидкістю піднімався нагору. З усіх вікон вилітали язики полум'я. З верхніх поверхів долинали крики про допомогу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Спи спокійно, синочку" - упізнали ще одну жертву одеської трагедії

"Я, мій заступник і командир відділення першої частини зайшли в ланці на гасіння третього і четвертого поверху по сходовій клітці. Нашим первинним завданням був порятунок людей. Ми самі пробивали собі дорогу, шукали людей і виводили їх на вулицю. Такої кількості людей, які потребують допомоги я ще не бачив ніколи", - розповідає Дмитро Нестеренко, передає lotsia.com.ua.

Він навіть не розумів, як разом із колегами опинився під завалами. Згадує, коли вони піднялися на 3-й поверх, просто земля пішла з-під ніг. Внаслідок Дмитро і ще троє рятувальників провалилися на другий поверх, а зверху на них впали сходові клітки верхніх поверхів.

"Я вибрався з вікна другого поверху самостійно. А ось мій заступник і два бійці залишилися там, на третьому поверсі, під цими завалами. Я виліз і побіг до командного пункту, сказав, що обвалення, потрібна допомога", - додає.

Дмитро Нестеренко згадує, що непередбачених складнощів для рятувальників було багато. Буквально всю будівлю охопило полум'я і єдиним можливим шляхом порятунку були вікна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оголосили всеукраїнську жалобу

"Обидва евакуаційні виходи були недоступні - один вже був повністю в полум'ї, а другий - це той, де нас привалило. Більше з будівлі виходів не було, крім як через вікно. І так як всім потрібна була допомога, просто фізично ми не встигали пересуватися від вікна до вікна. Вогонь поширювався миттєво, таке відчуття, що цей будинок був побудований з вати. У мене вислуги вже 20 років. За ці роки такого я ще не бачив", - говорить чоловік.

Впевнений, що, якби в будівлі спрацювала пожежна сигналізація, в кабінетах були б робочі вогнегасники, а всі учні і викладачі були ознайомлені з правилами пожежної евакуації, такої кількості жертв можна було б уникнути.

×