19 листопада 2018-го на 97-му році помер професор Ілько Корунець. Його називають фундатором сучасної української школи перекладознавства.
Він також був свідком Голодомору 1932-1933 років.
Ілько Корунець народився 1922 року у селянській родині у селі Семенівка Лисянського району Черкаської області.
Пам'ятав, як під час так званого "розкуркулення" наприкінці 20-х років районний представник НКВД разом із місцевими "незаможниками" виштовхували родини заможних селян із їхніх хат і змушували сідати в їхні ж вози. Вони кричали, щоб ті швидко збиралися, ловили їхніх діток і "як снопи" кидали на ті підводи.
А потім, вже на початку 1932 року, у переддень Різдва, родину його батьків, у якій було 5 дітей, вкинули на сніг і мороз з рідної хати.
Він пройшов Другу світову війну, був у нацистському полоні, голодував у концтаборі, але такого потойбічного жаху, який відчув у дитинстві, не переживав.
Він завжди і скрізь учився на відмінно, досконало оволодів німецькою, англійською та італійською, переклав українською Артюра Рембо, Оскара Уальда, Фенімора Купера, Джанні Родарі. Навчив мистецтву перекладу кілька поколінь студентів, але завжди засинав з думкою, чи є щось у нього на сніданок.
"Я все маю, але ця думка завжди зі мною, як і пережите під час Голодомору. Цей жах мене не полишає", – казав Ілько Корунець.
Пам'ять жертв Голодомору вшановуватимуть 23 листопада. Цього дня пройдуть скорботні заходи біля меморіальних знаків і місць масових поховань. О 16:00 люди запалять свічки на підвіконнях — у пам'ять про трагедію.
2 
1
Коментарі