4 березня 1952 року в бою з чекістами загинув 47-річний Ніл Хасевич, художник, активний учасник ОУН, борець за незалежність України. Мав псевда - "Бей-Зот", "Левко", "Рибалка", "333", "Старий", "Джміль".

Коли Хасевичу було 14 років, у його житті сталася трагічна подія. Повертаючись із Рівного, на Деражнянському залізничному переїзді вони з матір'ю потрапили під потяг. Мати загинула, а Ніл втратив ліву ногу. Хлопець вмів вирізати з дерева, тому сам виготовив собі протез.

Після лікування він навчався в майстерні Василя Леня в Рівному. 1925 року склав екстерном іспит і здобув атестат Рівненської гімназії. З 1925-го до 1926 року працював помічником іконописця. Гроші, отримані від французької компанії як компенсацію за нещасний випадок, використав на навчання у Варшавській академії красних мистецтв. Юнак закінчив графічний факультет. 1935 року Ніл здобув диплом про вищу художню освіту з правом вчителювання в середніх школах.

"Малюнок є правдою абсолютною, а мову правди треба вчити скрізь і завжди… Це єдина мова, якою можна висловити все", - написав Хасевич 24 лютого 1933 року, роздумуючи про мистецтво.

До ОУН Хасевич вступив до Другої світової війни. Став членом Львівської спілки праці українських образотворчих мистецтв та співпрацював із газетою "Волинь", організованою в Рівному письменником Уласом Самчуком. Згодом керував друкарнями повстанців, готував ілюстрації до журналів УПА "Український перець" та "Хрін", оформляв пропагандистські видання та карикатури. Розробляв проєкти прапорів, печаток та бойових відзнак повстанців. Він був автором грошей УПА. Найбільше славився дереворитами - гравюрами по дереву. Його воєнні та повоєнні доробки вийшли в США та Канаді в альбомах "Волинь у боротьбі" та "Графіка в бункерах УПА".

1951 року в СРСР вийшов наказ будь-що припинити діяльність Ніла Хасевича. Адже його гравюри з підпілля потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів, були надруковані у збірнику "Графіка в бункерах УПА". Вони викривали діяльність німецької та радянської влади в Україні.

Для розшуку митця було створено оперативну групу, яку очолив капітан КДБ Борис Стекляр. На допомогу відрядили працівників МГК СРСР капітана Михайла Маркелова та старшого лейтенанта Михайла Мудрицького.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розстріляли 366 селян

На слід "Зота" чекісти виходили кілька разів. Розшукати схованку Хасевича допомогло виявлення в одній з викритих МГБ криївок зашифрованих документів про заготівлю необхідних для художника паперу та вишневого дерева. Також були вказівки на місце розташування його бункера біля села Сухівці, що за 12 км від міста Клевань Рівненської області. 4 березня 1952-го його оточили, а бункер виявили в клуні під дровами. Він був порівняно просторий, мав 3 приміщення. Тут Хасевич перебував із воїнами В'ячеславом Антонюком - "Матвієм" та Антоном Мельничуком - "Гнатом". За однією з версій, Стекляр кинув усередину гранату, після вибуху якої не вижив ніхто. За іншою, Хасевич та воїни застрелились із власної зброї, спаливши всі документи. Тіла загиблих, після того, як вони на 3 дні для глуму і деморалізації населення були виставлені на показ у Клевані, були вивезені в невідомому напрямку. Місце їх поховання і досі залишається невідомим.

×