1 лютого у віці 63 років помер український режисер Сергій Проскурня. Він був співавтором низки значних мистецьких проєктів, організовував та продюсував концерти, вистави, фестивалі, зокрема й першу "Червону руту". Утілив масштабний кінопроєкт "Наш Шевченко".
Gazeta.ua зібрала висловлювання Сергія Проскурні за матеріалами нашого видання.
Російські артисти бояться втратити український ринок. Для них Україна завжди була тільки місцем заробітку. Наша публіка для росіян — найсприятливіша, бо ми роками чітко не розділяли їх і нас. Дивилися однакові фільми, слухали одну й ту ж музику. Втратити таку публіку ще й під час кризи — серйозний удар по кишені.
Окремі пісні стають історією.
Одна з найважливіших якостей актора – не втрачати дитинність. Діти маленького зросту, тому дуже близько до землі. Їм не страшно падати. Вони сміливі, відчайдушні, здатні на гру. Театр без гри – це не мистецтво.
Я не матюкаюся. Якщо вилетить якесь слово, то, можливо, цього не помічаю. Це як спосіб відпруження, коли нема інших слів.
У мене не буває поганого настрою. Одна з найважливіших рис режисера – вміти приховати свій реальний стан. Нікого не мають обходити твої проблеми. Якщо вимагаєш від людей, щоб лишили за дверима театру свої проблеми, мусиш уміти робити це сам.
На Майдані багато знімав. Двоє з хлопців наступного дня після зйомок були вбиті. За ці зйомки мене мали звільнити з театру. Врятував Янукович, який утік.
Я близький до того, щоб визнати, що Україна – це матріархальна система.
Я не обираю друзів. Вони мене обирають.
Дружбу можуть зіпсувати гроші. Багато разів перевіряв це на собі. У друзів не позичаю. Бо коли вчасно не віддаєш, можна забути про друга.
Студентом цілувався з Маєю Плісецькою й Аллою Пугачовою – за кулісами.
Брався за проєкти, на які не було фінансів. Доводилося принижуватися, просити гроші, потім повертати з величезним запізненням. Псувати стосунки з друзями. Але я робив це.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер батько Героя України Василя Сліпака
Якби мав мільйон доларів – повернув би борги, які тягнуться з 1995 року. Більше б подорожував із родиною. Вона завжди потерпала від моїх проєктів.
Снилась готична архітектура. Де — не знаю. А мені спати хочеться страшне. І я шукаю кімнату чи якесь місце, щоб лягти. Думаю, якщо не засну, то впаду. Тут під'їжджає якась машина, і хлопці з неї щось витягають. Кажу: "Давайте допоможу". І думаю, що то ліжко. Тягну-тягну, бачу — то труна. І прокидаюся. Дзвоню Ярославі, переможниці "Битви екстрасенсів". Вона трактує: "Все буде навпаки". Я для себе зрозумів, що роботи буде ще більше. І дійсно — зараз сплю 4 години на добу. Але я не помру точно.
Сергій Проскурня був художнім керівником Одеського театру опери та балету. Після цього з 2009-го очолював театр у Черкасах. У 2013–2014 роках втілив масштабний кінопроект "Наш Шевченко", частину сюжетів знімав на Євромайдані. Розробив концепцію виставки "Шевченкоманія". Лауреат премій Національної спілки театральних діячів України "Експеримент" 2001 року та ім. Сергія Данченка 2017-го.
4 
1
Коментарі