Українська поетеса, письменниця, перекладачка, діячка українського національного руху Леся Українка померла на 43 році життя.

Її не стало у грузинському курортному селищі Сурамі 1 серпня 1913 року.

Поетеса хворіла на туберкульоз нирок від 1907 року. Лікуючись, вона проводила зими 1909-1910, 1911, 1912-1913 років у Єгипті. Розвивалась хвороба завдяки цьому повільно, але не зупиняла прогресувати повністю.

У травні 1913 року Леся Українка через Одесу виїхала на Кавказ. Померла на руках матері, сестри Ізидори та чоловіка Климента Квітки. На другий день у Сурамі відбулась панахида, яку відправив місцевий священик. Труну із тілом запаяли та повезли до Києва, куди поїзд прибув 7 серпня. Того ж дня відбувся похорон. Домовину на катафалку від вокзалу у супроводі поліції відвезли одразу на Байкове кладовище. Труну несли на руках шестеро жінок. Очолили цю ходу подруги поетеси, акторки Наталія Дорошенко та Валерія Пахаревська.

"За добу до похорону стало відомо, що згідно з бажанням небіжчиці проводи труни відбудуться без участи духовенства. І справді, поперед жалібної процесії несли тільки чорний хрест. Але за труною йшло троє священиків: о. Павло Погоріло, о. Марко Грушевський і ще хтось третій", - пригадував публіцист Дмитро Дорошенко.

Ще будучи живою, світ побачили окремими виданнями три збірки її поезій. "На крилах пісень" надрукували у Львові в 1893 році, "Думи і мрії" - 1899, а "Відгуки" вийшли у Чернівцях в 1902.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Співачка постала в образі Мавки з твору Лесі Українки

У Ялті 1897 року під час лікування сухот познайомилась із марксистом Сергієм Мержинським. Називала ці стосунки дружбою, а не коханням, тому що її почуття до Мержинського не було взаємним. Їздила до Мінська попри заборону матері, щоб доглядати хворого Мержинського, коли йому стало геть зле. Називала його "другом моїх ідей". 31 січня 1901 року за одну ніч біля ліжка помираючого Мержинського Леся Українка написала поему "Одержима".

×