"Танюк не міг уже їсти нормально. Але він ні на що не жалівся. До кінця думав про творчість. Опікувався своєю книгою поезій і перекладів, яка має вийти у видавництві "Смолоскип". Нікому про хворобу не говорив", — так про покійного Леся Танюка говорив 75-річний Микола Жулинський.
Лесь Танюк - український режисер театру та кіно, літератор, дисидент, політичний діяч, мистецтвознавець, перекладач. Помер 18 березня 2016-го від раку шлунка. З 16 січня 1956 року вів щодення записи свого життя. Загалом є 36 виданих томів із 60.
"Мені просто хочеться видати всі ці щоденники, але найбільше хочеться описати сьогодення: те, що хотіла мати Україна після Майдану, як вона намагалася досягнути цього, і як вкотре ідеї Майдану зазнали краху, адже кожна нова влада, яка приходить, не виявляється кращою, ніж попередня. Це дуже драматично", - казав Лесь Танюк у жовтні 2015-го.
Лишилося 217 його машинописних і рукописних томів.
"Не склалися в мене відносини із сучасною технікою. Дружина Неллі Корнієнко працює за комп'ютером, намагалася й мене привчити. Навіть подарувала на день народження ноутбук. Але ми з ним так і не подружилися. Вирішив не зраджувати вірного друга — друкарську машинку. А за старих часів у мене їх було кілька: одна для самвидаву, друга — для листів на захист товаришів, яких у ті роки назвали "дисидентами", на третій я друкував щоденник. На четвертій — те, що передавалося до закордонних видань, на п'ятій — п'єси й театральні матеріали. Можу за ніч надрукувати 20–30 сторінок без виправлень. Тож нові технології мені без потреби".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 8 цікавих фактів про вченого Володимира Вернадського
Про становище української культури в щоденниках писав так:
"У наш час ми все-таки намагалися зробити культуру домінантною і ставили питання про її стратегічне значення. Це дуже важливо. Сьогодні культура не оцінюється нашими владниками як стратегічний варіант. Влада недооцінює взагалі гуманітарну сферу як таку. Вона скорочує гроші на науку, зокрема на фундаментальну науку, вона скорочує гроші на центр Леся Курбаса, вона скорочує гроші на театри, себто вона вважає мистецтво якимось додатком до відпочинку".
В 60-ті з іншими дисидентами виявляв поховання репресованих в селі Биківня під Києвом. Тікаючи від переслідувань, втік до Москви. Був там до часів Перебудови. КГД допитувало його про справі Івана Світличного.
"Якби КГБ знало, який у нас, українських дисидентів, був момент виручки, вхопилися б за волосся. З усіх дисидентів тільки поет Микола Холодний, внучка Івана Франка, Євгенія і товариш Стуса Льоня Селезньов пішли на контакт з КГБ. Більше таких ви не знайдете серед 60-ників", - говорив Танюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кучма розказав прокураторі про вбивство Георгія Ґонґадзе
Був депутатом України п'яти скликань.
"Перший парламент був найкращий. Комуністів було більше. Проте вони нас боялися і йшли за нашими гаслами. В наступний парламент прийшла молода комуністична гвардія на чолі з Петром Симоненком. Побільшало марксистської тріскотні, а діла стало значно менше", - згадував.
"Найбільше спогадів про Танюка в мене з виборів 2002 року в Полтаві. Шукаємо, де перекусити. Підходимо до якоїсь піцерії. Бачимо — всі написи російською. Лесь каже: "Тут їсти не будемо, але проведемо виховну роботу". Заходимо, оглядається. Підходить керівник. Танюк каже: "Хотів би замовити для всієї нашої команди 25 піц. Ой, а у вас меню російською. Ні, не хочу замовляти". І пішов. Говорив, що тепер там подумають, чи варто переписати меню українською. У такому стилі й були всі його дії. Трохи взяте з театру, трохи з людської психології", - згадував Тарас Чорновіл.
Танюк викладав режисуру в Київському університеті театру, кіно й телебачення ім. Карпенка-Карого. Був режисером понад 50 вистав. Він - режисер фільму "Десята симфонія", автор серії телефільмів про Розстріляне Відродження.
"Я в молодості питав нині покійного Леся Танюка: чого не хватає українському актору? Хотів якісь технологічні речі почути. А він: "Усвідомлення свого призначення". Тільки тепер я починаю це розуміти", - згадує актор Петро Панчук.
Лесь Танюк народився 7 серпня 1938 року в родині вчителів у селі Жукин на Київщині. Дитинство провів із батьками в концтаборі у Німеччині. Після повернення їм не дозволили жити в Києві. Танюки переїхали у місто Луцьк. Вищу освіту здобув у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого за фахом "Режисер театру й кіно" на курсі Мар'яна Крушельницького. За монографію "Мар'ян Крушельницький: Школа образного перевтілення" Танюка висували на Шевченківську премію.
1968 року його звільнили з Центрального дитячого театру за підпис листа на захист дисидентів Олександра Гінзбурга та Юрія Галанскова. Вистави заборонили. 1986-го Танюк повернувся в Україну на посаду головного режисера Київського молодіжного театру. Звідти його після серії протестних театральних вечорів звільнили без права працювати в театрах "за невідповідність посаді".
1992-го його обрали головою Всеукраїнського товариства "Меморіал" ім. Василя Стуса. Був членом трьох творчих спілок — письменницької, кінематографічної й театральної.
Танюк викладав режисуру в Київському університеті театру, кіно й телебачення ім. Карпенка-Карого.
Був народним депутатом п'яти скликань. Танюк — один із засновників Народного руху України.
8 
35413
Коментарі