3 серпня 2013 року її не стало. Померла в 72 роки від цирозу печінки. Ірину Жиленко називають найбагатшою на кольори поетесою. У збірках вжила назви кольорів 1059 разів. На честь улюблених квітів створила жанр "фіалки-вірш". В основному писала для дітей. Її найвідоміші твори - "Вуличка мого дитинства", "Двічі по два дорівнює кульбабці", "Казки буфетного гнома". За творчі досягнення стала лауреатом премії ім. Шевченка.
Належала до руху шістдесятників. Емоційно переживала протест митців.
"У кінотеатрі "Україна" під час перегляду "Тіней забутих предків" відбулася подія, яка увійде в історію. Після перегляду Іван Дзюба вийшов на сцену, подякував групі і повідомив про арешти інтелігенції. Стус закликав не допустити 37-го року в Україні і запропонував на знак протесту – встати. Як це було страшно! Дрижаки пробігли спинами. Обивательська маса кинулась до "запасного виходу", як під час пожежі. Побіг перешепт, що кінотеатр оточено і будуть "брати" всіх. І все-таки більшість у залі – встала. Я стояла поруч із Дзюбиною дружиною. Аж палала збудженням, а Марта зблідла. Іван зійшов зі сцени, підійшов до дружини і тихо сказав: "Так треба, Марто", - згадувала Ірина Володимирівна.
Згодом спогади оформила у книгу "Homo Feriens". Подала їх у формі щоденника.
"Мені дуже шкода, що не залишився щоденник шкільних років. Моя мама – дама серйозна – відшуковувала мої щоденники й влаштовувала виховні моменти. Що ж, я покинула це заняття і повернулась до нього лиш у 10-му класі", - зізнавалася авторка під час презентації книги.
Була одружена з українським письменником Володимиром Дроздом. Їхній роман тривав три роки. Доки коханий служив в армії, Ірина Володимирівна через день писала йому листи. Частину переписки опублікувала в "Homo feriens".
"Ми пережили часи повної чорної безвиході, але ж пережили. Якщо є в цьому світі хоч на копійку Божої справедливості — ми будемо щасливі!", - писала Ірина Жиленко.
Подружжя прожило у шлюбі 50 років. Виховали сина Павла і доньку Орисю. Остання стала дослідником історії Києво-Печерської Лаври.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер чоловік, який написав Акт незалежності, а в державі навіть траур не оголосили
Найтяжче переживала Ірина Жиленко смерть коханого.
"Коли він помер, Ірина написала вірш, що в перекладі прозою звучить так: "Я тебе провела й передала в руки Господу, але відчуваю, що звідти я не повернусь", - казав академік Микола Жулинський.
Після цього поетеса відійшла від публічного життя. Оселилася у селі Халеп'я, на батьківщині Володимира Дрозда.
Похована у Києві на Байковому кладовищі поряд із чоловіком.
9-10 липня прощалися із колишнім народним депутатом, дисидентом і політв'язнем Левком Лук'яненком. Помер у лікарні після інсульту. Йому було 90 років. Похований біля космонавта Леоніда Каденюка.
3 
1
Коментарі