23 травня 2012-го за кермом "Жигулів" помер видатний українець Борис Возницький. За життя він створив 16 музейних комплексів, зібрав більше 35 тис унікальних експонатів. Відбудовував храми та замки, занедбані за радянських часів. Упродовж 50 років очолював Львівську галерею мистецтв, був академіком, отримав звання Герой України. Його називають легендою музейного світу.
"Коли вчився в Лєнінграді, то мене чорти брали: їдеш – палаци, Пєтродворєц, Павловськ. А у нас в Україні нічого немає. На мистецтвознавчому факультеті викладали тільки про мистецтво Росії та Європи. Це було образливо. Закінчив академію і вирішив, що буду піднімати якось українське мистецтво", - згадував Возницький.
У 1960-80 роки він зібрав основну частину унікальних експонатів. Їх оцінили у €17 млрд.
"В Україні у ХХ столітті знищено 80% національної спадщини, зокрема 15 тисяч церков, півмільйона ікон. В Україні немає жодної ікони ХVII століття. На Львівщині за радянських часів було закрито 500 католицьких костьолів, 800 греко-католицьких храмів. І скрізь робили складські приміщення. От я й поїхав по тих складах. По кущах і подвір'ях збирав те, що викидали із церков — книжки, ікони, скульптури", - розповідав науковець.
Тоді ж побачив, як розпилюють на дрова дерев'яні роботи скульптура Іоана Пінзеля. Митця називають "українським Мікеланджело". Возницький встиг врятувати кілька робіт.
"Витягнув пилку з тієї фігури, забрав її. Стояла в експозиції з одбитими руками, без лиця. Представник ЮНЕСКО спитав як оцінюю фігуру. Сказав, що у 2 тисячі доларів. А той: "Я двічі вів аукціон у Лондоні. Оту фігуру, яку почали різати, давайте в Лондон, починайте з восьми мільйонів доларів. Дванадцять отримаєте", - розповідав Борис Возницький.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Скульптури діставали з вогню" – показали фільм про українського Мікеланджело
Мистецвознавець реставрував Олеський, Золочівський, Підгорецький замки. Вони увійшли до "Золотої підкови Львівщни" - популярного туристичного маршруту. У березні цьогоріч в Україні презентували документальний фільм "Золота підкова Бориса Возницького". У стрічці показано життя музейника і його робота по відновленню культурної спадщини.
Він зізнавався, що мав авторитет серед радянського керівництва. Тому його роботі не перешкоджали.
"Зрозумів одне: не питати. Бо якщо спитаєш, то ніхто тобі не дозволить. Бувало, начальство приходило чи міліція. Питали, чого приїхав до певного замку, церкви. А я їм виймаю з кишені слова Володимира Ілліча: "Искусство принадлежит народу". Комусь іншому з кишені виймаю слова Гітлера, з "Майн кампф": "Для того, щоб знищити народ, треба знищити його минуле". І все", - казав музейник.
Напередодні 85-річного ювілею Возницький прагнув багато працювати. На пенсію не збирався.
"Страшно не люблю ювілеїв. Навіть уже написав заяву в управління культури: "Прошу не робити мені ніяких ювілеїв". Не хочу, аби відривали від роботи", - говорив в інтерв'ю газеті "День".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тримав лампадку, і жарина впала на руку. Терпів біль до кінця служби. Випалений шрам залишився на все життя
Того ж року про активну роботу Возницького розповідали його колеги:
"Він невтомний дослідник, який постійно перебуває у пошуці, щось відновлює, досліджує, реставрує, збирає, копає. Тож аби поберегти здоров'я директора, колективно подарували йому "золоту" лопату, на якій вигравірувана заборона працювати цим інструментом від міністра охорони здоров'я. Але й це не стримало Бориса Григоровича. Планів на майбутнє – море. Тож як не лопату, то інший інструмент візьме до рук. Зараз, до прикладу, "відкриває" замуровані наприкінці 1950 роках каміни у Підгорецькому замку, аби відбудувати їх такими, як були колись. Так, як уже відновив їх власними руками у Золочівському замку", - сказала Оксана Козинкевич, керівник відділу Львівської галереї мистецтв.
"За моєю оцінкою, усі статки українських олігархів не становлять навіть 10 частини того, що зробив Борис Возницький для Львівської галереї. Він — глиба рівня Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка", - вважає скульптор Валерій Потюк.
Цитати Бориса Возницького:
В Україні було більше чотирьохсот замків. Зараз більш-менш під дахом знаходиться 28 всього. У 30-х роках зникло 15 тисяч церков. А в кожній був іконостас із 30 іконами. Це все викинули чи спалили
Палаци і замки треба музеєфікувати. Наприклад, у Словакії, чия площа — як дві Львівські області — 39 замків, із них один — резиденція президента. І скрізь — музеї. В Україні менше музеїв, ніж у Голландії або у Швейцарії. І зробити новий — великий клопіт
Наша культура може бути врятована лишень за умови присутності в уряді людей, котрих цікавить культура. Зараз всіх цікавлять тільки гроші. Тримаю біля себе вислів Йосипа Сліпого "Народ, що загубив минуле, зникає з лиця землі"
У відпустку не ходжу. Останнього разу відпочивав 1964-го. Зайнятий всі суботи і неділі. Є над чим працювати, бо наша галерея — найбільший в Україні музей
Подобається анекдот про Україну. Бог ділить землю – де хто має жити: французи тут, німці там, англійці там. І собі оставив країну, Божу землю. Але бачить, іде натовп людей до нього. "Ви хто такі?" - "Ми українці". – "А де ж ви були?". – "Гетьмана вибирали". І Бог мусив віддати свою землю українцям. Сказав тільки: "Я вас такими сусідами обставив, що вам тут не дуже-то добре житиметься"
Борис Возницький народився 16 квітня 1926 року на Рівненщині. Служив в Українській повстанській армії. У 1944 його мобілізували до лав радянського війська. Перший музей створив у Винниках на Львівщині. Організовував археологічні експедиції. З 1960-х років — активно займався охороною замків, музеїв, пам'яток культури. В покинутому соборі міста Жовква Возницький зняв з вікон полотна, які виявилися рештками оригіналів художника з Австрії Мартіно Альтомонте доби бароко. В містечку Городенка Івано-Франковської області разом з колегами врятували рештки дерев'яного вівтаря роботи Пінзеля. На покинутому цвинтарі знайшов поховання з надгробком дітей Понінських роботи скульптора Бертеля Торвальдсена. Загинув Возницький за кермом авто між селами Куровичі та Печенія Золочівського району Львівської області. У нього стався серцевий напад.
8 
35413
Коментарі