Зустрічаюся з давньою приятелькою, депутатом Луганської міської ради. Вибрали ресторан у самому центрі міста. Як кажуть місцеві, "кабак". Біля входу багато дорогих авто. У середині накурено-насмалено.
Депутатка розповідає останні новини. Хвалиться, що здала на права й купуватиме нову "Таврію". Також, що заступник мера і депутат міськради, хоч і мала бізнес, але, кажуть, продала все й подалася на пмж в Канаду. Там у неї вчиться дочка. І чоловіка із собою нібито забрала. Навіть дім продала – на Врубльовці, елітному районі Луганська.
Місцеві бізнесмени скаржаться, що донецькі пресують і відбирають бізнес. У кого раніше було 50–60 мільйонів гривень обігу щомісяця, з приходом нової влади мають 5–6 мільйонів. Зробити нічого не можна. Або погоджуйся, або виїжджай подалі.
У міськраді відкрилися вакансії – двоє депутатів від Партії регіонів стали нардепами та перебралися до Києва, то ж мають бути довибори в мажоритарних округах.
– Мер міста з виборами тягне, бо розуміє: якщо їх проводити зараз, переможуть комуністи, – зітхає знайома.
У мене друг сидить у тюрмі
Прощаємося. Таксист, сивий чоловік років 60, дивується:
– Та що ви кажете! Депутат переїхала жити до Канади? Це та сама? – перепитує прізвище й називає ім'я. – У мене друг сидить у тюрмі за економічні злочини. Вкладав гроші в її фірму. Зараз йому подзвоню та розкажу.
– На мобільний? – дивуюсь.
– А що? Мобільні в тюрмі у всіх є.
Таксистів друг на дзвінок не відповідає. Шофер однією рукою кермує "Ланосом", а другою набирає есемеску у в'язницю. Біля дому довго проводжає мене поглядом.
– Кінець, – думаю. – Зараз поговорить із другом у тюрмі, а потім приїде мене допитувати про "емігрантку".
Більше з луганськими таксистами на теми місцевої політики не розмовляю.
1 
1
Коментарі
40