– 400 гривень медсестрі за ніч заплатили, а толку – ноль. Навіть шприца з голкою в ліжку забула! – говорить Юля, сусідка по лікарняній палаті. Два дні тому їй зробили складну операцію на правій гомілці, наклали гіпс. – Крапельницю вчасно не забирала, уходу нормального я не отримала. А ми ж дали гроші прямо в руки.

Після знеболювального уколу в спинний мозок дуже болить голова, не хочеться ні говорити, ні ворушитися. Але Юля махає руками й обурено розповідає, у скільки їй обійшлися "послуги" в цій державній лікарні:

– Перед операцією домовилася із санітаркою Галею про судно, дала 100 гривень. Моя молодша сестра потім іще доклала "сотку". А санітарка принесла не зручне пласке судно, а кругле. Ще й поламане.

До розмови долучаються інші пацієнтки:

– Жіночко, нащо ж ви стільки грошей на вітер викинули? Тут же догляд входить у ціну операції.

Я в поліклініці за все платила. І був уход

Однак уже за годину Юля віддала 20 гривень, щоб їй відкрили туалет у санітарній кімнаті, а тоді "тридцятку" – за оренду візка в коридорі. Для решти це безкоштовно.

– А як же не заплатить? Я в поліклініці за все платила. І був уход, – пояснює Юля.

Згодом з'ясовується джерело її щедрості: виявляється, чоловік Юлі працює в Службі безпеки якимсь начальником. Гроші в сім'ї водяться. Син-п'ятикласник нібито щодня отримує 200–300 гривень на кишенькові витрати. Те, що лишається, роздає друзям.

Я маю знайомого в СБУ – керівник середнього рівня. Його офіційної зарплатні не вистачило б навіть на ці "кишенькові".

Під вечір заходить чоловік сусідки. Ставить кілька пакунків, цілує в губи:

– Ну как ты тут, любимая, день провела?

– Да, Сашечка, кучу денег потратила. 400 – медсестре, 200 – санитарке за судно. А в итоге не получила ничего. Недобросовестные люди тут. Так что, видишь, и для тебя работа есть.

×