У Києві "Беркут" вкотре жорстоко побив мирних протестувальників. У Харкові найняті місцевою владою бандити напали на учасників з'їзду Євромайданів. Розпочато репресії проти активістів Автомайдану.

В усьому цьому жодної законності та поваги до прав людини, жодного наміру до діалогу. Лише бажання влади залякати, придушити, покарати, упокорити. Власне, це типова поведінка будь-якого окупаційного режиму, а саме таким є створений в Україні Януковичем.

Однак насправді підвищення градусу конфлікту несе небезпеку насамперед для самої влади. Швидко множаться заклики до дій набагато рішучіших, ніж демонстрації та мітинги. Цілком очевидно, що кожна репресія чи розправа не породжує страх і не пригнічує людей. Навпаки - посилює ненависть до режиму та прагнення його позбутися.

Водночас міцнішає розуміння, що сподівання на мирний фінал протистояння примарні. В людей стверджується психологічна готовність до небажаного, але швидше за все невідворотного сценарію. Режим робить усе для того, аби мирні протести перетворилися на справжнє повстання. Питання лише в тому, коли це станеться - за місяць, півроку, під час наступних президентських виборів... Власне, вибухнути вже може будь-коли.

При цьому значення мирних акцій та Майдану аж ніяк не меншає. Навпаки, вони стають ще важливішими. Нині вже цілком очевидно, що ненасильницький спротив є ефективним засобом послаблення влади. Адже своїми брутальними діями у відповідь вона робить численні помилки, множить опозиційні настрої та дедалі більше втрачає популярність. Останнім часом дехто говорить про недоцільність подальшого існування Майдану – проте події п'ятниці та суботи довели, що він повинен стояти. Мирні акції відчутно розхитують владний човен . Що масовішими та ефективнішими вони будуть, то слабшою ставатиме влада. Відповідно, менше потрясінь очікує на нас у разі переходу до відкритої конфронтації.

Наразі важко уявити, яким чином Янукович міг би відіграти все назад і перевести ситуацію в русло цивілізованого діалогу з суспільством. Схоже, він уже спалив мости і пройшов точку неповернення. Та й репресії та придушення опонентів – єдиний зрозумілий для режиму метод спілкування з невдоволеним народом. Інакше ці люди не вміють і не будуть діяти, позбавляючи і суспільство можливості вибору.

×