Пристрасті довкола колишніх волинських подій та сучасного міліцейського свавілля – ці нібито такі різні процеси насправді мають спільний знаменник. І те, й інше відбувається в час, коли вкотре вирішується питання просування України в бік цивілізованої частини Європи. Або ж чергового відторгнення від неї.
Європейська інтеграція має два виміри – дипломатичний та внутрішній. Для отримання зовнішньої дипломатичної підтримки така складна пострадянська держава як Україна не може обійтися без союзників. Для нас найпотужнішим і найпослідовнішим серед них є Польща. Варшава не втомлюється маневрувати, посередничати, спілкуватися з Януковичем, пробивати підписання Угоди про асоціацію між Євросоюзом та Україною всупереч численним несприятливим обставинам.
Тому для апологетів нового "возз'єднання" України та Росії посварити поляків та українців – це був би грандіозний успіх. Особливо у ситуації, коли впродовж наступних кількох місяців вирішуватиметься доля асоціації з ЄС. Це чудово розуміють ті нардепи, що писали у Сейм звернення з проханням визнати волинські події шестидесятирічної давнини геноцидом. А певніше ті, хто стояв за цими 147 недолугими представниками п'ятої колони. Так само чудово розуміють ситуацію "яйцеметальні" структури, вочевидь базовані в сусідніх державах. Звісно, з їхнього боку тут більше істерики, ніж раціонального розрахунку - проте зусилля показові. Так само, як і відсутність в них результату.
Втім, ще більше важать для євроінтеграції внутрішні процеси. Та ж Польща не стала б такою, як нині, якби поляки покладалися лише на уряд і чиновників. Нехай там вони і не такі корумповані та егоїстичні – натомість розумніші за наших, більше відповідальні і з державницьким мисленням. Загальновизнано, що визначальним для виповзання багатьох держав з пострадянського болота був тиск суспільства на владу з вимогою забезпечити життя європейського рівня. Якою б доброю чи поганою та влада не була.
Щось подібне – хоча й стихійне, у специфічному українському прояві – відбувалося останнім часом у нас. Власне, штурми міліцейських райвідділів також є європейською інтеграцією. Мабуть, без такої не надто цивілізованої її форми Україні на тверду землю й не вибратися.
Отож незважаючи на нібито масу традиційного для нас негативу останні тижні принесли гарні новини. Певним силам ззовні не вдалося розворушити багаття неприязні між українцями та поляками й винести цей вогонь на політичний рівень. Всередині країни люди доводять, що бажають жити в нормальній європейській державі й вимагатимуть від влади саме такої – а не тої, що замислили для нас на вулиці Банковій чи в Межигірському маєтку. Зараз наближається літня політична пауза, і ці гарні новини – ніби як гол у футболі, забитий за хвилину до завершення першого тайму. Як кажуть, у роздягальню. Можна сподіватися, що тенденція збережеться й буде реалізована у вересні, коли справді багато чого визначального для України вирішуватиметься всередині неї та зовні.
1 
1
Коментарі
44