Євросоюз та США ухвалили санкції проти Росії, про які вони так довго і рішуче говорили. Виглядає однак, що гора народила мишу: заборона на в'їзд та замороження активів кількох десятків чиновників навряд чи дуже засмутять Путіна. Жодних збитків для Росії як такої це не несе.

На поведінку божевільного кремлівського фюрера можуть вплинути лише такі дії, які значно погіршать стан російської економіки. Але принаймні в Євросоюзі, від якого Росія надзвичайно залежить економічно, до цього явно не готові. Виходить, окупація Путіним Криму не є достатньою причиною для жорсткої реакції європейських столиць. Росія не отримала за це адекватного покарання.

Євросоюз вкотре демонструє свою зовнішньополітичну неспроможність. Так, всередині його існують заклики і до жорсткішої реакції. Проте подібні рішення ухвалюють в ЄС одноголосно, і егоїстичні інтереси окремих держав-членів поки що переважають. Вони виглядають важливішими за руйнування Росією міжнародного правопорядку, за почуття солідарності з Україною. Виявилося, що та ж Болгарія більше переймається своєю газовою залежністю від Росії та збереженням російських туристів на її курортах. Треба розуміти, до речі, що українські туристи для неї другорядні.

Євросоюз також вкотре продемонстрував нездатність грати на випередження. Можливо, навіть ті ж адресні санкції були б хоч трохи ефективними три тижні тому – але після фактичної анексії Криму та театрального дійства під назвою "референдум" вони виглядають смішними. Власне, нічого нового. Так само діяв Євросоюз під час революції. У Києві вже гинули люди, а в Брюсселі ніяк не могли розродитися на якесь покарання Януковичу та компанії.

Схоже, в ЄС досі не зрозуміли - м'який підхід лише заохочує Путіна до подальшої агресії. Так, як ще недавно заохочував до кровопролиття Януковича. Болгарія та інші, які так переймаються російським газом чи іншими егоїстичними міркуваннями, мусять усвідомити: в разі повномасштабної війни в Україні вони ризикують залишитися без газу взагалі. Адже уся українська інфраструктура, включно з газотранспортною мережею та атомними станціями, опиниться під великим ризиком руйнування.

Україні ж чергова "рішуча" відповідь Путіну має стати ще одним нагадуванням і позбавленням ілюзій – на радикальну допомогу з боку Заходу сподіватися не варто. Надія лише на самих себе. Звичайно, міжнародна політична реакція певний вплив має. Можливо, без неї російські війська вже вповзли б на материкову частину України. Але незважаючи на всі західні декларації та санкції ризик цього залишається так само високим, ситуація кардинально не міняється. Треба також розуміти, що допомагаючи нам, Захід рятує також і свої інтереси. Інша справа що масштаб небезпеки там, судячи з усього, усвідомлюють далеко не всі.

×