Пʼятниця, 10 жовтня 2014 21:00
Анатолій Марциновський
Анатолій Марциновський
Анатолій Марциновський

Порошенку не можна давати багато влади

Опитування свідчать, що блок Петра Порошенка є на сьогодні фаворитом парламентських перегонів. Компетентні люди пишуть, що президент націлився на створення у Верховній Раді підконтрольної йому більшості, призначення "свого" технічного прем'єра і, відповідно, одноосібне керування країною.

За певних обставин така картина була би ідеальною: поставлений завдяки Революції гідності та відданий принципу "жити по-новому" президент-реформатор отримує можливості безперешкодно втілювати ідеї Майдану через парламент та уряд. Однак за понад три місяці перебування Порошенка на виданій йому авансом посаді стає очевидним: він не реформатор, та й жити по-новому достатньої політичної волі не має. Навпаки, президент демонструє ті притаманні українським політикам риси, які досі тримали Україну у пострадянському болоті та, зрештою, привели до драматичних подій.

Всупереч передвиборчим обіцянкам, Порошенко навіть не намагався змінити виборчу систему. Відповідно, нас знову загнали у вузький коридор вибору між поганими і дуже поганими або залишають взагалі без вибору. Причому помітно, що саме президентська команда збирається по максимуму скористатися з такої ситуації.

Порошенко демонструє зневагу до Майдану та пам'яті його героїв. Лише так можна розцінити призначення ним на відповідальні посади тих, хто голосував за диктаторські закони 16 січня чи боровся з революцією іншими способами. Ще десятки  людей із "антимайдану" президент веде тепер до парламенту. Когось напряму - у списках свого блоку або за мажоритаркою. Когось опосередковано, "зливаючи" округ чи надаючи режим найбільшого сприяння – як от давньому своєму приятелю Володимиру Литвину.

За прикладом попередника, Порошенко тягне до Верховної Ради і свого сина Олексія  - ще одна потворна традиція минулих часів. А його розповіді про "самостійне рішення" нащадка є образою виборців: виходить, що президент вважає українців повними ідіотами.

У призначеннях Порошенко керується насамперед міркуваннями відданості людини йому особисто, а не її талантами чи порядністю. Його ставленики -  такі як генпрокурор Віталій Ярема та міністр оборони Валерій Гелетей -  за короткий час встигли засвідчити свій "професіоналізм" та моральні якості.

Порошенко не може втриматися від передвиборчого популізму. В широко розрекламованій  "Стратегії-2020" виписано привабливі цифри, але без жодних механізмів досягнення задекларованих завдань. Нагадує "соціальні ініціативи" Януковича, якими він агітував за свою партію перед парламентськими виборами 2012 року.

І багато чого іншого. Біблейська істина каже: в старі міхи молодого вина не налити. Так і тут. Мусимо визнати, що обрання Порошенка президентом було прагматичним і оптимальним на той час  вибором. Але тепер так само треба чесно сказати, що  справді "жити по-новому" президент не може. Не вистачає політичної волі, надто глибоко вкорінені в ньому пороки старої системи. І не варто сподіватися, що справжній реформатор прокинеться в Порошенкові в разі отримання ним після виборів ще більшої влади. З виданим президенту в травні величезним кредитом довіри він мав усі можливості принаймні почати ламати систему. Натомість продовжив її зміцнювати - десь бездіяльністю, а десь прямим сприянням. Дивовижно, але опорою для себе Порошенко обирає не Майдан, а залишене старим режимом політичне сміття.

Тому надмірний вплив президента на парламент та уряд є не те що небажаним, а навіть небезпечним. Рейтинг його блоку ще досить високий, і він матиме чисельну фракцію в парламенті. Але навряд чи це має втішати президента та його команду. Адже зростає несприйняття Порошенка саме  з боку найактивнішої частини суспільства, яка була рушійною силою Майдану. Та й рейтинг вже зменшується й має всі шанси суттєво впасти до 26 жовтня.

Значна частина виборців ще не визначилася зі своїм вибором, і це також дає сподівання на уникнення домінування Порошенка після виборів. До парламенту все ж можуть пройти нехай і менш чисельні, проте більш-менш нові політичні сили та люди, нескомпроментовані перебуванням у владі. У тому числі нинішній, постреволюційній і антиреволюційній водночас. Адже притаманні Порошенкові вади демонструють й інші "вигодонабувачі" Майдану.

Враховуючи неідеальність більшості кандидатів і насамперед провідних політичних гравців, в інтересах суспільства мати в наступному парламенті належний баланс сил. Ситуацію, за якої ніхто не міг би узурпувати владу і чинити вирішальний вплив на ухвалення рішень. Механізм стримувань та противаг може забезпечити присутність в майбутній урядовій коаліції максимальної кількості партій. Ну і понад усе – потужний тиск суспільства на всіх їх. Приклад Порошнека та інших свідчить, що Майдан має тривати.

Зараз ви читаєте новину «Порошенку не можна давати багато влади». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

7

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 767
Голосування Який результат покаже збірна України з футболу на Євро-2020/21?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) виграє турнір
Переглянути