Цього тижня в Страсбурзі народний депутат від "Батьківщини" Леся Оробець буквально благала депутатів Європарламенту посприяти у підписанні Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Інакше, мовляв, замість демократії та руху до Європи буде подальше придушення опозиції, інтеграція з Росією тощо.
Це дуже важливий час для моєї країни. Можливо, останній шанс зберегти себе в Європі, - депутатка була емоційною. З відео складалося навіть враження, що пані Леся от-от заплаче.
Ситуація справді досить драматична. Але навряд чи аж критично-драматична, якщо відкинути емоції. Та й не депутати Європарламенту, а уряди держав-членів ЄС вирішуватимуть щодо підписання угоди. А ще більше доля її залежить від Януковича.
Чи має він бажання укласти угоду? Очевидно, не тверде і не велике, але якесь має. Інакше, наприклад, не звільняв би Луценка. Можна припустити існування кількох причин цього гіпотетичного маленького бажання Януковича.
Зокрема, не допустити цілковитого краху відносин з Євросоюзом, в країнах якого давно вже живуть родини українського панівного класу, вчаться діти можновладців, крутяться їхні гроші, зареєстровано бізнес і так далі.
Підписання Угоди про асоціацію з ЄС означатиме також юридичну неможливість приєднання України до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану. Тобто, це припинило б однозначно неприємний для Януковича постійний тиск Кремля – ділитися Україною з Путіним він не хоче. Ну й підписання документу та супровідна потужна пропаганда могли б трохи допомогти рейтингу Януковича, з яким дедалі більше проблем. Інакше кажучи, це також згодилося би для внутрішнього вжитку.
Не варто переоцінювати всі ці фактори – жоден з них не є критично важливим для української верхівки. Янукович навряд чи піде на щось, що може похитнути його абсолютну владу. Тому якщо припустити, що він якось виконає умови Євросоюзу і угоду таки підпишуть – це не означатиме швидкого повороту до демократії, справжнього руху до Європи чи припинення переслідування опозиції.
У чому ж тоді полягає цінність підписання Угоди про асоціацію? Тут також є кілька факторів.
Позитивом буде вже сам факт підписання. Знову ж – це унеможливить приєднання України до Митного союзу, і тут поточні інтереси Януковича і України дивним чином співпадають. Разом із тим Україна де-факто отримає потужний євроінтеграційний інструмент. Якщо згодом – можливо вже 2015 року - до керівництва державою прийдуть політики, які справді хочуть добра для людей і реального просування в Європу, вони цей готовий до вжитку інструмент зможуть сповна використати.
Далі - згідно з міжнародним правом, після підписання угоди сторони повинні утримуватися від дій, які б шкодили її цілям. Власне, з точки зору дня сьогоднішнього цим цілям шкодить практично все, що робить українська влада. Наївно чекати від неї раптових трансформацій і зміни своєї природи, проте певним запобіжником білорусизації України підписання угоди може стати – навіть без її ратифікації. Принаймні, це буде додатковим фактором тиску на Януковича з боку ЄС та українського суспільства.
Ну й ще один дуже вагомий аргумент: частина угоди може набути чинності досить швидко після її підписання. Насамперед йдеться про зону вільної торгівлі, по суті – про масштабну економічну інтеграцію України до величезного європейського ринку. За підрахунками Єврокомісії, лише внаслідок скасування Євросоюзом мит українські експортери заощаджуватимуть близько 500 млн. євро щороку. Вигоди відчують і споживачі. Знову ж, не варто очікувати належного виконання українською владою всіх економічних положень угоди. Наприклад, реформи процедури тендерних закупівель – одного з головних нині інструментів грабунку українського бюджету. Однак започаткування вільної торгівлі в будь-якому разі матиме величезне політичне та економічне значення.
Отже, підписання Угоди про асоціацію не стане чарівною паличкою, що убезпечить Україну від проблем з демократією чи розвитком загалом. Непідписання її навряд чи стане втратою останнього шансу на поверення до Європи, як припускає Леся Оробець. Однак зі стратегічних - та й низки практичних - міркувань укладення документу у листопаді у Вільнюсі було б однозначним позитивом для українського суспільства.
2 
1
Коментарі
5