Увечері минулої п'ятниці провідні європейські телеканали годинами транслювали у прямому ефірі, як революційні єгиптяни святкують відставку президента Єгипту Хосні Мубарака. Підконтрольне владі українське ТБ звично крутило російські серіали. Логічно для держави, керівництво якої впевнено прямує до того, що було повалене в Єгипті.
Поза тим для України події у Північній Африці набагато актуальніші, ніж для Британії чи Німеччини. І для суспільства, і для українських мубараків. Обом є про що подумати.
Укорінений десятиліттями авторитаризм, збудований на придушенні опозиції, громадянських свобод, на багнетах силових структур, швидко сиплеться під масовими і рішучими протестами людей. І не в змозі допомогти диктатору поліція, армія чи спецслужби. Це відповідь тим, кому теперішнє спринтерське зміцнення авторитаризму в Україні вселяє песимізм чи апатію. Так само швидко 2004-го посипався режим Леоніда Кучми.
Інший урок: революції у Тунісі та Єгипті відбулися за відсутності потужних опозиційних лідерів. Не вони вивели натовп на вулиці — людям просто і враз увірвався терпець. Ця особливість обох північно-африканських повстань неодмінно має зацікавити українську владу. Бо підказує, що намагання знищити політичну опозицію позбавлене сенсу. Це під час помаранчевої революції люди гуртувалися навколо Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко. Наступного разу вони можуть вийти на вулиці й без політиків, як це трапилося під час акцій проти Податкового кодексу. А придушення опозиції стане хіба що додатковим подразником для повсталого суспільства.
Те саме стосується намагання придушити свободу медіа, зокрема запровадити цензуру на телебаченні. У сучасному світі з його розвитком мобільного зв'язку та інтернету обмежити доступ громадян до інформації неможливо. Якщо 2004-го величезну роль у помаранчевій революції відіграв "5 канал", то наступного разу її можуть перебрати на себе соціальні мережі в інтернеті.
Намагання збудувати в Україні тривалий авторитарний режим рано чи пізно приречені на адекватну відповідь людей. Тоді доведеться залишати такі любі маєтки, землі, автомобілі. Оскільки всі дії влади продиктовані міркуваннями власного добробуту, то й висновок із північно-африканських революцій для неї має бути очевидним. Прагматичніше було б не тримати суспільство за свого наймита, розвивати країну за європейською моделлю з демократією та ринковою економікою. Інакше "господарям країни" загрожують колосальні збитки.
2 
1
Коментарі
4