Перемога Володимира Кличка над росіянином Олександром Повєткіним стала подією не стільки спортивною, скільки зовнішньополітичною. Українським медіапростором ходить величезна кількість дотепних коментарів, талановитих жартів та відвертого знущання - і об'єктом цього є не стільки "русский витязь", скільки в його особі Росія.

Для багатьох минулий боксерський поєдинок якнайкраще лягає у канву нинішнього геополітичного протистояння між Києвом та Москвою, ніби як анонсуючи нашу майбутню перемогу на саміті у Вільнюсі. Так само непросту, за очками - але від того не менш цінну. Росія у цій великій грі справді виглядає комічно, часом жалюгідно, по-ведмежому незгарбно. Маса українців отримують від такого видовища задоволення таке ж величезне, як від минулого боксерського двобою.

Міняється ставлення багатьох до Януковича – подібно Кличкові він ніби також впевнено веде свій зовнішньополітичний бій до перемоги над Росією. Через стійкість під потужним російським тиском президент вже виглядає мало не національним героєм. На другий план відійшли його авторитаризм та неєвропейські методи збагачення "сім'ї", хоча апетити щодо того й іншого нікуди не зникають. Дедалі менше бажаючих замислюватися над мотивами поведінки Януковича, бо тоді образ "мало не національного героя" дещо зблякне. Головне, щоб він побив Росію.

Все це несе небезпеку сприйняття асоціації з Євросоюзом лише як способу втерти носа Кремлю. Може повторитися щось подібне до перемоги Ющенка на виборах 2004 року – тоді втерли носа і Росії, і Януковичу. А далі нічого не відбулося. Бо завданнями своїм помаранчеві революціонери бачили саме не допустити перемоги Кремля та його ставленика, а не досягнення проєвропейських змін в країні. Тоді ми так само отримували величезне задоволення від жалюгідного вигляду Росії.

Тепер слід добре усвідомлювати, що насправді асоціація з Євросоюзом потрібна українцям не для покарання Москви – а щоб Україна стала кардинально відмінною від колишньої метрополії та від себе нинішньої. Взірцем можуть бути балтійські держави, які вийшли з того ж самого радянського болота. Нині вони й Росія – це два різні світи, і Україна в результаті асоціації з Європою може стати такою ж. Це й буде справжньою і остаточною перемогою над Кремлем, без шансів на реванш. Виграшем не за очками, а нищівним нокаутом.

Втім, на сьогодні укладення Угоди про асоціацію з ЄС все ще під великим питанням. Є також значні підозри щодо того, що "національний героїзм" Януковича вичерпається вже на підписанні документу, і далі нічого не відбуватиметься. Саме тоді й настане час чергового тесту для українського суспільства: хоче воно лише ганьби Росії чи справді іншої України.

×