18 років займається зеленим туризмом подружжя Тюрінових. Вони першими звели 3-поверхову дерев'яну садибу в селі Орявчик Сколівського району.
— Їх тут панами називають, — розповідає жінка, років 35, у маршрутці Львів — Завадка. Дорога до Орявчика забирає понад 3 год. — Коли тільки відкрили туризм, усі сміялися. А теперка і самі будуються. Поняли, шо вигідно. За 8 кілометрів гірськолижний курорт Тисовець. Узимі там ціни сумашедші. На базах правлять лише за нічліг по 150-200 з особи. То туристи воліють їздити сюда, тутка житло дешевше і годують смачніше. Он та хата, що за річкою, на горбі.
При дорозі зустрічає Ванда Тюрінова, 68 років. Вона пенсіонерка, працювала спортивним інструктором у Львові з чоловіком. Одягнена в синє плаття в білий горох, світле коротко стрижене волосся акуратно укладене.
— Мої туристи пообідали й пішли в ліс по гриби, то я рішила собі час приділити, — пояснює. — Гостюють у нас дві молоді сім'ї з дітьми. Зготувала вже обід — бульйон, голубці, фарширований перець. Садибу не рекламуємо, люди самі дізнаються. Молодожони просяться на медовий місяць. Пари святкують дні народження, щоб не тратитися на велику компанію в місті. Але зачасту відпочивають сім'ї. Також бабці, няні привозять дітей подихати карпатським повітрям. За окрему плату возимо їх на екскурсії. Мамам із піврічними дітьми подобається, бо відпочивають від хатніх робіт, куховаріння. Готую все, що захочуть. За продуктами їздимо на ринок у сусідній райцентр Стрий. Воду у кранах маємо джерельну із власної свердловини.
Веде дерев'яним мостом через річку до будинку-зрубу. Фасад має вигляд трикутника. Два поверхи утеплені пінопластом. На першому — велика тераса. Ночівля в Тюрінових коштує 120 грн з особи. Із дітей беруть половину суми. Ще 100 грн просять за триразове харчування. Узимку, коли починається лижний сезон, ціни підвищують удвічі.
— На тому місці колись пустувала стара, як ми кажемо шевченківська, хата, — розповідає Ванда Броніславівна. — Купили влітку 1989 року за 500 карбованців. Тоді светр добротний так коштував. Лежимо раз уночі й так раптом бридко стало — хтозна хто тут раніше жив. Рішили — навесні зносимо, будуємо нову хату.
На терасі зустрічає 75-річний Олександр Тюрінов у сірих лляних штанях і рожевій тенісці. Біля ніг крутиться рудий пес.
— Як ото ми звели, самі не знаємо, — сміється. — Чотири роки мордувалися. Грошей ніц не мали. У Львові з робіт позвільнялися. Тут влаштувалися на спортивну базу. Що заробляли, все йшло на матеріали. Оцей кругляк самотужки різали в лісі. Кіньми тягали сюди, сокирами розрубували. Про туристів не думали — будували собі на старість. А тут на польське Різдво 1995 року до нас постукала сім'я з Києва з маленьким хлопчиком. У Тисовці не могли знайти вільної кімнати, тож ми їх узяли на Новий рік. Потім ще того хлопчика самого в нас лишали.
— То хата просто щаслива, — додає господиня. — Шість років тому недалеко біля нас прокладали газові труби. Постукали у двері, чи нам не треба. Відтоді єдині в селі маємо газ. А перед тим рішили добудувати третій поверх, та грошей не було. І тут під хату під'їжджає делегація з Ірландії. Вони у Славському проводили семінари, нас визнали переможцями із зеленого туризму. Нагородили грантом у 4 тисячі гривень, а мене відправили на стажування до Ірландії.
Запрошує в дім. На першому поверсі кухня, їдальня та вітальня з каміном. Для відпочивальників призначені дві кімнати на другому та дві на третьому поверсі з санвузлами. Помешкання оббиті нелакованим деревом, усі меблі плетені з лози.
— Приймаємо 50 туристів у рік, — Ванда поправляє світлу ковдру на ліжку. — До кризи було і 250. Останні роки не можемо собі навіть дозволити на море з'їздити. Усі зароблені гроші йдуть на утримання будинку, транспорту. Тільки податків платимо на 800 гривень у квартал. Маємо надію, що Олімпіаду 2022 року проведуть у Тисовці, то може справа піде на краще.
Окрім Тюрінових, туристів в Орявчику приймають п'ять родин.
6 
35413
Коментарі