На річці Стир і болотистих озерах навколо Луцька з"явилися колонії бобрів. Подейкують, попри заборону, жителі приміських сіл Гірка Полонка, Милуші й Жидичин навіть упіймали з десяток звірів.
Кілька тижнів тому гризуна зловили вже в місті — в парку ім. Лесі Українки.
Бобер намагався перелізти через земляну дамбу, яка розділяє річку Стир і меліоративні канали. За хвіст його ухопив доглядач парку Микола Вірчук. Чоловік відніс звіра в міській зоокуток. Бобра потім відпустили, бо годувати його нічим.
Славу найбільш бобрового місця віднедавна зажило село Сирники, що за 7 км від Луцька. За оцінками лісничих, в околицях місцевого ставка водиться до тисячі бобрів. Подивитися на ці місця кореспондент "ГПУ" приїхав разом із єгерями лісництва та 31-річним підприємцем Русланом Яблончуком, який орендує озеро для розведення коропів. Руслан бобрів не любить, бо вони засмічують плесо зваленими деревами і хмизом.
— Сховалися, паразити. Мов знали, що приїдемо, — прицмокує невдоволено. — Он порізали половину дерев. Вода застоюється. Болото роблять.
Руслан родом із Сирників. Каже, бобри тут жили здавна, але їх було мало. Та через заборону відстрілу звірі згодом розплодилися. В області нині 3 тис. бобрів. Їх популяція щороку збільшується на 200–300 голів.
На озері в Сирниках зараз 30 бобрових хаток при березі та ще 40 серед плеса. Гризуни освоїли і шмат прилеглого лісу. Щоб підняти рівень води, вони навалюють дамби з дерев.
— У них постійно ростуть передні зуби. Ото й спилюють їх об дерева, — заступився за бобрів мисливствознавець обласного лісового управління 57-річний Орест Король.
Єгері їх називають "втікачами від Лукашенка"
Почало смеркати. Биту годину чекаємо на зустріч із бобрами. Раптом помічаємо над водою чорний ніс ондатри. Вона ліниво пропливла поряд, пускаючи кола на воді. Знову тиша. Лише жаби кумкають.
— Марно. Бобри вилазять переважно вночі, — убив комара на лобі Орест Король.
Мисливствознавець впевнений, що це озеро освоїли бобри-мігранти з Полісся — припливли по річці Стир із Прип"яті. Туди 30 гризунів завезли на розплід у 1967 році. На той час волинська популяція була майже винищена. Сьогодні справи поліпшуються.
Нині бобри масово мігрують із Білорусі. Єгері їх називають "втікачами від Лукашенка". Пояснити, чому звірі пливуть річками в Україну, ніхто не може. Досліджень на цю тему не проводили.
Очевидно, на Волині бобрам живеться вільніше, ніж будь-де, адже обласне управління лісгоспу не дає ліцензій на їхній відстріл. Лісівників навчив досвід. Коли дозволили ліцензійне полювання на лосів — їх винищили майже повністю. Та й одвічна віра поліщуків забороняє вбивати бобра. Є приказка: заб"єш бобра — не буде добра.
За годину терпець урвався. Обережно підступилися до бобрових хатинок, що хитаються на воді. Це горбки нагромадженого на купу хмизу, коренів, гілок, водоростей. Поряд височіє метрова дамба з перегризених гілок, колод і гли ни. Де русло рік пересихає, там бобри зводять загати, які іноді сягають двох метрів заввишки.
Нарешті з"явився вимацьканий у багні бобер. Вигулькнув на мить із-під хатини й одразу пірнув під воду. Мабуть, здоровий, кілограмів 50 нагуляв, бо кола на воді ще довго прибивало до берега.
Попит на шкури бобрів знизився
Бобер — найбільший травоїдний гризун в Україні. Вкритий густим цінним хутром, має плескатий хвіст і плавальні перетинки між пальцями. Бобри виростають завдовжки до метра, важать близько 70 кг і живуть до 35 років.
Колись їх винищили через хутро. Воно за твердістю схоже на ворс дикого кабана. Нині через заборону полювання на бобрів попит на їх шкури знизився. Та й сучасні панянки воліють носити шуби з лагіднішого хутра норки та куниці.
1 
1
Коментарі