— У кадровиків є купа резюме фахівців. Один звільняється — на його місце 10 охочих. Сумніваюся, що тут можна реально знайти роботу. Хороша вакансія відкритою не буває, — каже львів'янин Сергій Рибак, 24 роки. 19 травня він прийшов на ярмарок кар'єри "Робота шукає тебе" на просп. Свободи. Його організував обласний центр зайнятості.
Біля Оперного театру в два ряди стоять 30 дерев'яних павільйонів. У них роботодавці розмістили свої стенди. Роздають перехожим візитки, буклети, приймають резюме.
Серед фірм — "Приватбанк", "Бібльос", "Іскра", "Нестле Україна", "Фокстрот", ЛАЗ.
Сергій Рибак три роки тому закінчив факультет електроніки Львівського національного університету ім. Івана Франка. Він радіофізик. Поки що жодного дня не працював за спеціальністю.
— Після закінчення універу пішов зразу системним адміністратором. Досить добре розбираюся в комп'ютерних програмах. Пропрацював рік і звільнився. Зарплата була низька і начальство погано ставилося. В Україні якраз почалася криза. Роботи не те що за спеціальністю, а й взагалі знайти важко. От уже другий рік підробітками займаюся. Роблю ремонти, складаю дерев'яні конструкції. За що нормально платять, за то і беруся.
Обходить кожен стенд. Читає інформацію, на які посади шукають людей. Потрібні переважно швачки, вантажники або спеціалісти робітничих професій. Зарплата — 1-2,5 тис. грн.
— Потрібно було не в університет поступати, а в училище на швею йти, — усміхається. Підходить до стенду фірми "Бан став Україна", яка шукає будівельників.
— Яку зарплату даєте? — питає представника компанії. — 1,5 тисячі? Ну шо то за гроші. То ж напахатися як треба. Єдина радість, що трудова буде задіяна. Але з тої трудової і так толку нуль.
Увагу Сергія привертає стенд підприємства "Унлюс". Воно пропонує посаду монтажника зі збору дерев'яних конструкцій.
— Потрібно збирати дерев'яні будинки, — розповідає представник фірми Володимир Рябий, 27 років. — Про оплату домовляємося вже після співбесіди. Тоді буде видно, на що ви здатні. Ось перепишіть номер, подзвоніть і поговоримо. Візитки дати не можу, бо остання залишилася. Також запишіть свій телефон у блокнот, у разі чого зконтактуємося з вами. Сьогодні вже понад 20 людей свої резюме залишили.
Біля дерев'яних будинків юрмляться близько 150 людей. Сергій зустрічає свого знайомого, Андрія Левчука, 25 років. Він закінчив біологічний факультет Львівського університету Франка, за спеціальністю ботанік.
— Жалкую, що вибрав таку професію, — каже. — Знайти роботу взагалі неможливо. Тут одна контора пропонувала посаду мийника літальних апаратів. Я втішився, бо мені літаки і гелікоптери подобаються. Але платять тільки 2 тисячі. Та й цілими днями треба випари миючих засобів нюхати. Та хімія дуже здоров'я підриває. Так шо після такої роботи на ліки більше піде, ніж заробиш.
Регіональне представництво підприємства "Парус-лев" шукає інженера-програміста.
— О, це вже щось, — Сергій радо прямує до павільйону.
— Ми обслуговуємо всі наші бюджетні організації. Тому шукаємо спеціаліста із супроводу. Він повинен забезпечувати справну роботу всіх систем. Зарплата залежить від кількості відпрацьованих годин, — розповідає керівник представництва Леонід Кухарук, 55 років.
Дає Рибаку темно-зелену теку з координатами фірми й умовами праці.
— Треба буде подзвонити, — каже Сергій. — Робота не дуже важка, а платити мають непогано. В інженерів-програмістів найменша початкова ставка — 300 баксів. Прожити можна.
4 
1
Коментарі
2