"Чотири сутки підряд робив. Обідав папіросами"

 

О 01.30 стукаю у ворота шляхоремонтного підприємства Галицького району на вул. Князя Льва неподалік центру Львова. У дворі гавкає собака. Відчиняє диспетчер 21-річний Андрій Камуть. Він без шапки і куртки.

— Цить, я сказав, — відганяє чорного кудлатого пса. — Не бійтеся, не кусає. Він нашу техніку береже, — киває на подвір'я.

На території з десяток вантажівок, тракторів, посередині стоїть міні-трактор "хюндай".

— Новенький автонавантажувач, тільки з нового року отримали, — продовжує диспетчер. — "Хап-хап" його називаємо. Маємо ще такий більший. Але цей компактний, повертається на одному місці, як робот.

Веде вузькими сходами на другий поверх. У невеликій кімнаті два старі дивани і ліжко. В кутку холодильник округлої форми, на столі електрочайник та дві чашки. На стіні прикріплений старий телевізор. Двоє чоловіків років за 30 дивляться фільм.

— Виїжджаємо найчастіше після другої ночі, — говорить Андрій. — Усе від погоди залежить, у снігопади три рази по одному й тому ж маршруті можна їздити. Поки доїдеш до кінця вулиці, снігу намете, ніби і не чистили нічого.

Сідає за стіл, щось записує на аркуші. Дістає з внутрішньої кишені куртки кілька пластикових карток на пальне. Роздає по дві. Чоловіки одягаються і йдуть надвір розігрівати машини.

— В середньому за ніч на машину йде 30-40 літрів бензину, — говорить диспетчер. — На сьогодні заплановано більше 40 вулиць. Беремо два трактори та одну машину-піскорозкидач. Ще одна на ремонті, інші дві під'їдуть під ранок. До сьомої ранку треба справитися.

На вулиці -2°С, снігу немає. Сідаємо у білий МАЗ, що розкидає піскосуміш. У салоні просторо, між сидіннями купа паперів і тек. Водій 55-річний Богдан Гіке докурює, вмикає пічку, рушаємо. Трактори виїжджають першими.

— Об'їхати район усе одно треба, — каже Богдан Петрович. — Десь може бути ожеледиця. Вчора гірше було — падав сніг. Виїжджали шість тракторів і чотири машини. Сьогодні основне — посипати підйоми на Драгоманова, Самчука, Коцюбинської, Кирила та Дібровній.

На вул. Ужгородській обабіч припарковані автомобілі. Обережно просуваємося між ними. На тротуарі двоє хлопців забавляються, хочуть кинути третього в сніг.

— Ой, ше не таке можна побачити, — вигукує водій. — Чуть не кожну ніч драки. На то не звертати уваги. Відробив сутки, переспав удень, далі ніч — та знов на роботу. Буває і без вихідних, і без свят. Найбільше чотири сутки підряд робив. Обідав папіросами — ніякий був. У комунальній службі працюю 27 років. В середньому заробляю 2 тисячі. Жінка сміється, шо якраз на сигарети й стає. По чотири пачки в день викурюю. А найбільше мав прошлої зими в січні — 3 тисячі. Але пахав тоді 31 ніч безперестанку.

Повертаємо на вул. Замкову. Хвилину тому її прочищали трактори, засипали весь тротуар снігом.

— А двірники як ся втішать, — сміється Богдан Петрович. — У нас із ними война. Вони сваряться, що ми їм натрушуємо снігу на тротуар. А самі вранці лопатами скидують потім усьо назад на проїжджу часть. Від початку зими я висипав понад 800 "кубів" піскосуміші. Вдвічі більше, ніж торік. Добре хоть якісна, а то минулого року в ній було мало солі, тому сніг слабо танув.

Неподалік польського консульства крутий підйом, їдемо заднім ходом.

— Тут хіба так можна, — пояснює водій. — Як сам собі посиплеш, так по тому піску і виїдеш. Інакше, наче на санках, ковзатимеш. Два роки тому я тутка як передом покотився, то мало не спинився в будівлі лікарні.

Близько 20 хв. посипаємо піском сусідні вулиці. Їдемо на просп. Свободи. Біля пам'ятника Міцкевичу водій виходить покурити.

— Наша база, — Андрій Камуть показує на купу снігу біля пам'ятника. — Ми єдиний район у Львові, шо не кучкує сніг біля тротуарів. Інакше в ньому загрузли б. Збираємо з доріг тими "хап-хапами" й звозимо сюди. Тут спускаємо в каналізаційні люки. Під низом річка Полтва, у неї така страшна течія — усе забирає.

О 6.30 комунальники завершують розчищати і посипати дороги. Повертаються на територію шляхоремонтного підприємства, збираються по домах.

— Зара прийде друга зміна, — каже Андрій Камуть. — Із сьомої ранку до обіду сміття вивозитимемо. Є ще один виклик на вулиці Крушельницької. Там якась аварія водопроводу сталася — розрили, треба закопати.

×