Робота енергетиків рідко опиняється в центрі уваги. Ми звикли, що світло вмикається одним рухом вимикача, батареї гріють у мороз, а промислові підприємства працюють без перебоїв.
Але за цим стоїть команда людей, яка працює у режимі 24/7. Їхня робота — це не тільки розрахунки й схеми, а й нічні виїзди, кавові термоси в морозному цеху та жарти, які допомагають триматися на зміні. Саме так описує будні своїх колег Юрій Жовтяк, начальник електричного цеху Кременчуцької ТЕЦ.
Чергування, які не скасовують свят
Енергосистема не зупиняється ні на хвилину. Тому чергування тривають у будні, вихідні й свята.
"Для нас Новий рік чи Різдво — це просто дата в календарі. Якщо є аварія, залишаєш святковий стіл і їдеш на станцію. Бувало, що хлопці жартували: "Ми зустріли рік не з шампанським, а з тепловізором", — пригадує Жовтяк.
За його словами, саме почуття гумору часто рятує в найнапруженіших ситуаціях.
Іноді після цілонічного ремонту хтось зранку каже: "Принаймні кава буде безкоштовна від чергового оператора". Це дрібниці, але вони тримають команду разом.
Коли профілактика стає ритуалом
Щоб уникати аварій, у цеху діє чіткий графік планово-попереджувальних ремонтів. Команда регулярно перевіряє обладнання, шукає дрібні несправності, які можуть перерости у великі проблеми.
"Краще зупинити систему на кілька годин для профілактики, ніж потім відновлювати півміста. Ми це повторюємо як мантру", — каже Жовтяк.
За останні роки такі профілактичні заходи зменшили серйозні збої майже на п'яту частину. Але для команди це не суха статистика, а частина їхнього стилю роботи: у них навіть є традиція залишати підписи на обладнанні після великих ремонтів — "щоб пам'ятати, хто тримав цей вузол у руках".
Аварійні виїзди — буденна частина роботи
Попри профілактику, аварії трапляються. У мороз чи дощ електрики виїжджають у будь-який час доби.
"Люди не бачать, як ми працюємо о третій ночі на мінус десяти, коли треба вручну перезапускати систему. Але саме такі моменти показують, чи команда зможе триматися разом", — пояснює Жовтяк.
І додає:
Був випадок, коли під час нічного ремонту у когось із хлопців порвався рукавиця. Він сміється: "Ну, тепер я точно відчуваю напругу". Це виглядає дрібницею, але саме з таких моментів складається закулісне життя енергетиків.
Люди, які відповідають за місто
Кременчуцька ТЕЦ забезпечує теплом і електроенергією десятки тисяч мешканців. Це житлові квартали, школи, лікарні, заводи.
"Ми завжди пам'ятаємо, що за кожним нашим рішенням стоять люди. Якщо у лікарні зникне світло, це може коштувати життя. Якщо перестане гріти котельня, постраждає цілий район. Тому ми працюємо з відчуттям високої відповідальності", — наголошує Жовтяк.
Він визнає, що сам колись не думав про це так гостро: "Коли прийшов працювати, сприймав це як технічну задачу. А вже коли став керівником, зрозумів: за кожним вимикачем — історії людей, їхній комфорт і безпека. Це зовсім інший рівень усвідомлення".
Професія, яку потрібно цінувати
Праця енергетика непомітна доти, доки система працює без збоїв. Але саме завдяки цій роботі життя у місті йде звичним ритмом.
Адже енергетика — це не лише мережі та протоколи. Це щоденна мужність, коли заради стабільності міста ти жертвуєш особистим часом, вихідними й святами.
Тож нам всім варто пам'ятати, що світло в наших домівках — результат тисяч рішень і зусиль, які залишаються непомітними.
2 
79692
Коментарі