Для жінки в армії більше вимог. Якщо чоловік не знає характеристик своєї зброї – байдуже, якщо жінка – то про неї одразу скажуть, що не компетентна. Таку думку висловила в інтерв'ю журналу "Країна" ветеранка російсько-української війни на Донбасі Юлія Микитенко. У 2017-2018 роках командувала розвідувальним взводом 25-го батальйону "Київська Русь" 54-ї бригади.
За словами ветеранки, жінки стикаються із побутовими і моральними труднощами на війні так само, як і чоловіки.
"Чисто фізіологічно не завжди є можливість підмитися, випратися. Голову я мила в холодній воді. Іноді топила сніг на пічці. Страшенно не зручно ходити до вбиральні, особливо взимку, коли на тобі два шари термобілизни, потім ще якісь комбінезони теплі. Але я собі не могла їх дозволити, бо було б не зручно ходити до туалету. Особливо якщо на тобі бронік, розгрузка. І то все треба підняти, розстібнути штани, усі шари термухи – це жах. Це єдине, від чого мене досі пересмикує. На позиції туалет – це вирита яма і кинуті дві РПГ зверху, ти стоїш так, ще й свистить над тобою. Хоча так само і для чоловіків. Вони ж так само хочуть іноді помитися нормально, в туалет сходити. Тут я б не виділяла окремо.
Оскільки я була командиром, мала можливість забезпечувати себе засобами гігієни. Якщо в підрозділі є жінка-рядова, їй треба шукати можливості виїхати в місто або когось просити. Мабуть, це жіночий дискомфорт. Не всі можуть підійти до командира і попросити купити такі речі. Та і, напевне, мало хто з командирів погодиться. Я б хотіла, щоб офіцери-командири виявляли більше емпатії, розуміння у відношенні до жінок", - розповіла вона.
На думку ветеранки, жінка-військовослужбовець не повинна виявляти слабкість, щоб її сприймали чоловіки на рівних.
"Перманентний сексизм та постійні жарти: "А тобі не страшно? А там стріляють. А давай я понесу твій автомат". Коли йдуть ці перші маркери, нападки з боку чоловіків, дуже важливо їх припиняти. Якщо жінка дозволить через цей жарт нести свій автомат, виявить слабкість, то це все – репутація й авторитет вже втрачені. І їх дуже важко повернути. Тому вибудовування свого авторитету починається з першої секунди, коли ти просто заходиш у підрозділ. Те, як ти говориш, рухаєшся, що носиш у спорядженні – це все важливо. Бо за кожну річ вчепляться, як собаки. Якщо чоловік не вміє заряджати магазин – це окей, якщо жінка – то вона вислухає стільки про себе і що їй не місце в армії, її місце – це кухня, діти. Те невміння, яке для чоловіків норма, для жінки – 10 разів ганьба. Хоча вони однакові. Якщо вона хоче, щоб її сприймали на тому самому рівні, що й чоловіка, то їй треба впахувати вдесятеро більше. Чоловік не знає ТТХ (тактико-технічні характеристики – Gazeta.ua) свого автомату – пофіг, жінка не знає – вона не компетентна. Страшенний тиск – це те, що відчує жінка, коли прийде у підрозділ. Головне – витримати і поставити на місце всіх і себе в цьому всьому. Військовий – це така ж професія. Єдина порада, яку можна дати – просто гарно робити свою роботу. Роби це добре. Робити найкраще!", - зазначила Микитенко.
Читайте повне інтерв'ю у журналі "Країна" від 27 січня 2022 року.
Підписатися можна ТУТ
57 тис. жінок служать та працюють в українській армії станом на 2021 рік. Серед них понад 31 тис. – військовослужбовиці. Від початку війни з Росією кількість жінок у ЗСУ подвоїлася. На 2014 рік їх було понад 14 тис. Більше 21 тис. жінок – учасниці бойових дій. На початок 2021 року на командних посадах були понад 900 офіцерів-жінок. Це один із найвищих показників серед інших армій світу. З 2020-го для жінок стали доступні майже усі спеціальності в українській армії.
2 
79692
Коментарі