Жалобна хода за жертвами голодомору в Полтаві почалася о 16.00 від будинку №29 по вул. Жовтневій. У цьому приміщенні в 1933-му розміщувався так званий "Торгсин" ("Торговля с иностранцами"). У ньому в ті часи обмінювали коштовності на продукти харчування. Така мережа обмінників була по всій Україні.
"Мої батьки в Голодомор жили в селі. Їсти взагалі не було чого, - переказує кореспонденту Gazeta.ua полтавка Марія Тищенко. На жалобну ходу жінка прийшла з внучкою. У руках обоє тримають запалені свічки. - Мама згадувала, щоб не здохнути, батько поїхав у Полтаву міняти на харчі коштовності, що передавали з покоління в покоління. За золотий перстень дали лише шматок хліба".
Колона, в яку зібралося з півтисячі полтавців, із запаленими свічками рушила до Успенського кафедрального собору Київського патріархату. Усю кілометрову дорогу били у дзвін. Попереду йдуть з 20 священиків Київського патріархату. Із нинішньої місцевої влади в натовпі нікого не видно. Із політиків прийшли лише колишній губернатор, член Української народної партії Полтавщини Валерій Асадчев, екс-заступник голови облради "нашоукраїнець" Петро Ворона і народний депутат від "Нашої України" Микола Кульчинський. Молодики несуть синьо-жовті і червоно-чорні прапори.
Біля Успенського собору єпископ Полтавський і Кременчуцький Федір (у миру Валентин Бубнюк) провів молебень за померлими. Каже, в мільйонних смертях винні комуністи, які замість Бога вознесли на п'єдестал людину.
"Вони нищили церкви, але віру не змогли задушити, вона возродилася", - сказав єпископ.
Обабіч стоїть жінка років за 80.
"Я не верю, что был голодомор, - каже російською, називатися не хоче. - В то время мне было десять лет и у нас в России, где я тогда жила, ничего такого не было".
У роки голодомору 1932-1933 років на Полтавщині померло близько 900 тис. жителів - це як половина нинішньої області.
Фото: Олександр Луценко/Gazeta.ua
2 
79692
Коментарі
2