В індійській річці Велика Калі спіймали рибу-мутанта, котра вбивала людей. Завдовжки вона сягала майже двох метрів.
Вчені вважають, що у цього велетенського різновиду сома розвинувся смак до людського м"яса після того як він скуштував декілька трупів. В Індії тіла після похоронів часто скидають просто у воду.
Місцеві жителі протягом декількох років вірили, що у воді живе таємничий монстр.
Дослідженням незвичайної істоти займався біолог Джеремі Вейд.
"Індуси розповіли, що монстр виріс таким великим завдяки дієті на частково обгорілих трупах. З таким харчуванням риби цього виду продовжуватимуть рости, і ставатимуть ще більшими за спійману особину", - сказав дослідник.
За матеріалами The Sun
×
![]()
1 
1
Коментарі
А я ещё читал как по лендлизу вместе с автомобилями в комплекте шли кожаные куртки для водителей.
Так когда американская делегация приехала на встречу с высокопоставленными советскими
представителями,они подумали что стоит компания водителей.
А это были наши важные чины в этих самых кожаных куртках,во лохонулись.
Дружина знайомого придбала три пари взуття у центрі Риму за ціною однієї, від китайського виробника, -в українському "Інтртопі".
де логіка: ...і коштують недорого.
Вирішив купити будь-якою ціною.
Як на мене, головне в цій розповіді: "свекруху до Італії не пустили"....Особисто в мене є віза на три роки, а от захотілося поїхати з сім'єю подорожувати до країн шенгену. Колеги з одної шенгенської країни (в якій моя сім'я якось вже була) зробили запрошення на піврічну мультивізу з усіма гарантіями які є...додавались всі довідки і виписки з банку, які свідчили, що моя зарплата явно вища за зарплату середньо-статистичного громадянина цієї країни....як результат: візу дали на 20 днів, двократну і терміном на два місяці....оце я думаю наскільки ж небезпечно для цієї країни дати моїй дружині візу на той термін про який просили мої закордонні колеги в запрошенні...
ШановнI, йдеться про примарнIсть життя ("суєта суєт", тощо!)
Налалка Макогон розказала анекдот 70-х років....Справді, він дуже бородатий.
Бачте мій батько якраз у 70-х до Польщі й їздив, мабуть така історія трапилася не лише з ним. рада дізнатися
Бред сивой Наталки Макогон.
І в мене колись також були туфлі, як потім виявилось, з картону. Купила я їх на львівській барахолці за 80 рублів (майже вся моя тодішня зарплата). Були дуже гарні: з лакованої шкіри, трьох кольорів, на платформі, невелика шнурівка... Словом, безподобні! До першого дощу... До сих пір згадую, як плакала над ними. І картала себе: якби знала, що картонні, все одно б купила, тільки під дощ би не носила. Отак!
"Мєх" українською буде хутро, а так бородатий анекдот ні про що.
село і поляки
Про туфлі з картону чув іншу історію. Що наші купили, а потім пішов дощ