Українська мода - це як купити кота і питати, чому він не гавкає

6

Зоя Звиняцьківська, історик моди та стиліст Марини Порошенко, презентувала книгу "Ін прогрес. Дрес-код України доби Незалежності" у Мистецькому арсеналі в Києві 16 січня. Близько 18:00 на захід почали сходитись гості. На фуршеті пригощали білим вином. Автор книги була вдягнена в чорний костюм із брюками-кльош та червоним светром.

"20 років я працювала журналісткою та писала про моду. Дружила з дизайнерами 90-х років. У мене накопичилася велика кількість фото, контактів та інформації", - каже 49-річна Звиняцьківська. "Створила власний архів. Та захотіла зробити альбом про українську моду. Коли продивилася світлини через 20 років, то подумала, що краще, що я можу зробити для української моди, - це спалити їх. Вони виглядали жахливо. Думала, як я могла брати в цьому участь. Потім змінила ставлення до них.

На них не можна дивитися як на французьку моду. Вони не гірші, а інші. Українська мода - це як купити кота і питати, чому він не гавкає. Коли я це зрозуміла, то все пішло як слід. Наша мода є частиною культурної Європи. Міжнародна спільнота поділяє світ на Західну Європу та Африку, в якій усе катастрофічно. Між ними є щось, на що не дивляться. Ми не поганий відбиток Західної Європи, а особистість із своєю власною ментальністю. В нас інша мода, культура, прагнення та уявлення. З цієї точки зору наша мода ідеальна", - каже Звиняцьківська.

 

Жінка в коричневій шубі з сяючою брошкою та масивними червоними бусами п'є вино та розповідає колезі про свою дисертацію.

"Я пишу про моду. Прийшла до Звіняцьківської як до свого кумира. Модні поради, які писали 100 років тому, не змінилися й зараз", - каже 28-річна Христина Астапцева, науковий співробітник бібліотеки Вернадського. "Щоб стильно вдягатися не треба перевантажувати себе елементами. Етнічні мотиви в одязі завжди дуже популярні. Наша культура пропонує циганщину, "Пшонкастайл". Коли йду по вулиці, то хочу всіх перевдягнути. Потім думаю про те, що по людині одразу видно, що в неї в душі. Якщо хаотично одягнена, то в неї і в душі безлад".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найкрасивіша жінка світу показала модні тренди майбутнього року

 

Колега жінки 57-річна Євгенія Коцюба стоїть поруч, сором'язливо посміхається та ствердно киває. Вдягнена в білу кофту, коричневі штани з квітами, чорну жилетку та коричневі чоботи.

"Подивіться на мою коліжанку. Одразу видно, що Євгенія Юріївна різнопланова особистість. Її жилетка з натуральної вовни. На одязі флористичний орнамент. Вона розуміється на етностилі та хороших матеріалах. Оксамитові брючки - це вічний королівський матеріал. Замшеве взуття зручне, бо вона бігає Києвом. Воно не є крикливим та не виривається з образу. Євгенія Юріївна одягнута не тільки стильно, а й зручно, щоб витримати напружений робочий графік. В Європі так усі ходять. У нас найстильніша Марина Порошенко. Дуже світла та позитивна людина. Навіть зараз не дозволяє собі знижувати планку".

Високий чоловік у довгому пальто бордового кольору з вибитим пасмом темного волосся розповідає друзям, як працював над книгою.

"Спочатку робив фотографії до книги, а вже потім дизайн, хоча сам я художник-портретист", - каже 23-річний Гліб Муха, дизайнер книги. "Скачав програму на комп'ютер і зробив 2 розвороти в стилі італійських журналів "Вог". Тегнув Зою у Facebook. Вона запитала, в якому журналі це було. Зізнався, що півгодини тому скачав програму вперше. Після знайомства довірила зробити мені цю книжку. Вона не про одяг, а про ідеологію людей та зміни уявлень в суспільстві. Мода стає частиною культури. Ескізи свого одягу я малюю сам. Подобається щось вигадувати. Поки молодий, то можна одягати дивні речі. Шию його в ательє".

 

Його співрозмовник вдягнений у світлі розширені донизу джинси, білий светр із квітами та рюкзак того ж кольору із ремінцями підперезаними на талії.

"Одягнув штани моєї бабусі, які вона купила 1984 року. Светр і рюкзак брендові. Кеди купив на розпродажі в Копенгагені", - каже 29-річний Антон Яременко, редактор відділу моди української версії журналу Harper's Bazaar. - "Для мене головне, щоб річ подобалась. Досі ношу сорочку, яку мама купила на секонд-хенді за 5 гривень. Українці дуже люблять усе модне. Країна стала учасником глобальної індустрії моди. Мені подобаються 2 останні перші леді. Вони стильні та вдягають речі українських дизайнерів".

Жінка в довгій чорній шубі із темним волоссям до плечей захоплено почала розглядати штани від бабусі Яременка.

"Українці класні, бо з будь-якого ресурсу намагаються зробити стильний образ. Модними їх не вважаю порівняно з європейцями", - каже Дарія Сипигіна, співавтор книги. "Для мене головне, щоб річ подобалась. Бренд не настільки важливий. Шубу з натурального хутра купила в секонд-хенді років у 10. Вважаю це розумним споживанням. Вінтажні сережки придбала в Америці. Там це нікому не потрібно, а я люблю такі речі".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під одним дахом зібрали 40 дизайнерів для виставки моди за всі часи незалежності

 

Близько 18:30 починається презентація. На сцені Звиняцьківська на великому екрані показує фото з колекцій українських дизайнерів, починаючи з 1991 року і до сучасності. На стільці поруч Андре Тан коментує фото. З більшістю дизайнерів знайомий особисто. Одягнений в пальто, светр та штани світло-коричневого кольору.

"Українці наймодніші з усіх країн СНГ, окрім прибалтів. Ті завжди виділялися. одяг - це мистецтво, а не споживання", - говорить 37-річний Андре Тан, дизайнер. "Щоб створити щось нове, потрібно спочатку знати історію моди та аналізувати все, що відбувається у світі. Зараз з'явилася велика кількість дизайнерів, які вирішили, що вони дизайнери. Якщо раніше дружини олігархів хотіли співати на естраді та відкривати салони краси, то зараз вони відкривають свій бренд чи ательє. Через це падає рівень культури. Тому людям здається, що стати дизайнером може хто завгодно".

 

Про Андре Тана зняли документальний фільм, де він грає себе. Прем'єру заплановано на 8 березня 2020 року.

"У фільмі розповідаю про те, який шлях має пройти дизайнер до слави та визнання. Багато вважають, що мода - це красивий бізнес, де все легко. Я не прокидаюся о 12:00 з келихом шампанського. У фільмі розповідаю, що робота дизайнера - це щоденна праця. До цього знявся в 5 фільмах, тому складно не було. Камери та люди знімали в офісі протягом півроку. Це відволікало мою команду і створювало дискомфорт. Мода - це мистецтво. Вона, як губка, вбирає в себе все, що відбувається в суспільстві. Співачка через голос, а дизайнер через нові образи та силуети. Ми піднімаємо важливі соціальні теми. У своїй творчості я агітував проти наркотиків та за збереження екології. Мода - це прекрасний рупор".

Після презентації кілька гостей підійшли до Звиняцьківської, щоб сфотографуватися та підписати щойно придбані книги її авторства. Вартість однієї - 990 гривень. Дівчина років 16 в сірих брюках з високою талією захоплено підбігає до автора. Проситься стати її асистенткою. Звиняцьківська фотографує її номер телефону.

 

"В мене 1200 фото кота. Ви не зможете з ним конкурувати. Боюся, що загублю ваш номер. Краще напишіть мені про себе так, щоб я вас згадала", - сміється Звиняцьківська та залишає дівчині свій номер.

×