Покарання у вигляді арешту застосовують в Україні поряд з позбавленням волі та обмеженням свободи. Такий вирок - іноді до 6 місяців арешту - можна отримати за українським законодавством за злочини невеликої тяжкості.

В Україні досі не побудовані окремо стоять арештантські будинки, і тому засуджені до арешту відбувають це покарання у арештнтських будинках при колоніях і слідчих ізоляторах. У Приазовській жіночій виправній колонії (м. Маріуполь) вперше відкрили свої двері для сторонніх, показавши що ж це таке на практиці - арештантський будинок.

Засуджені до покарання у виді арешту утримуються в умовах ізоляції з роздільним утриманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та засуджених, які вже відбували термін.

На засуджених до арешту поширюються всі ті обмеження, що і для сидячих в колоніях. Але у них немає "пільг", які є у в'язнів у звичайній "зоні".

Наприклад - за всі ці 3 - 6 місяців, що арештанти сидять в будинках, вони не мають жодного побачення з рідними, не мають передач і бандеролей, за винятком передач, що містять одяг за сезоном. На свіжому повітрі вони проводять 1 годину в день, а для неповнолітніх прогулянка може тривати до двох годин. Тільки за виняткових обставин засудженим до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами, тоді як для сидячих в колоніях на сьогодні взагалі скасовані обмеження по телефонним розмовам (маються на увазі стаціонарні телефонні апарати).

Засуджені можуть на 2 години в день залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою арештних будинків, а також до робіт з поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до інших допоміжних робіт.

Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту здійснюються за тими ж нормами, що і для "колонійців". Тобто - їх годують на 5-6 гривень в день. Це звичайна тюрма, гауптвахта з умовами, які не далеко пішли від умов, в яких сидять українські "довічники". І при цьому арешт в Україні вважається м'яким покаранням, його призначають тим, кого не вважають соціально небезпечним.

×