У Канаді українці - судді, таксисти, дальньобійники та міністри

Український скрипаль Василь Попадюк 15 років живе в Канаді. Розповідає, що українська діаспора там — найбільша серед усіх тамтешніх етнічних груп.

"Америка й Канада — як Ноїв ковчег: всі мають свої діаспори, звички, ресторани. Іде бій Кличка — заходите в українську кав'ярню, і там по телевізору його дивитесь. Або ж футбол: в українських кав'ярнях його побачите завжди, в італійських теж. У канадський — ні. Канадці за футболом не стежать. Вони усі дивляться хокей".

За словами Василя Попадюка, українці беруть участь у всіх сферах суспільного життя у Канаді. Навіть очолюють уряди тамтешніх провінцій.

"Прем'єр-міністр провінції Альберти Едвард Стельмах - українець. Є ціла величезна компанія вантажівок "Караван" українська. Багато дальньобійників українці. Банки українські є. Церкви. Школи українські. Банки називаються - "Будучність", "Українська Кредитова Спілка" через дорогу. У Нью-Йорку "Самопоміч". Вони обслуговують не тільки українців. Поляків багато мають в українських кредитних спілках свій рахунок. Тільки на одній центральній вулиці, вулиці Блур у Торонто є три різних банки українських. Українців у Торонто більше 300 тисяч, а загальне населення близько 2 мільйонів".

Всю сучасну українську літературу можна придбати в канадських українських книгарнях.

"Читаю Карпу, Андруховича дуже люблю, Шкляра читаю, - каже скрипаль. - Все продається у нас в українських книгарнях. У звичайних книгарнях українських книжок немає, але й там можна їх замовити поштою. В Торонто є велика книгарня "Буква". Там усе свіже — як в Україні. Хоча великі націнки місцеві. Все дорожче набагато. Шкляр коштує доларів 30. Переправка ж через океан рахується. Українські книгарні в Канаді називають "Буква", "Українська книга", "Книгарня". Електронні книжки не читаю. Люблю шарудіння паперу".