Припинення авіарейсів між Росією і Туреччиною – помста Кремля за підтримку України. Ердоган змушений співпрацювати з Путіним через натягнуті відносини із США. Співпраця в оборонній сфері важлива, але не вирішальна у військовому конфлікті з Росією. Про це Gazeta.ua розповів експерт-міжнародник Олександр Хара.
Чи пов'язане скасування авіасполучення РФ з Туреччиною із зустріччю Зеленського та Ердогана?
— Безумовно, зв'язок є. У Туреччини справді існує проблема з новою хвилею коронавірусу. Але є і політичний контекст. Зараз відбувається погіршення відносин між Москвою й Анкарою через певні торговельні ускладнення – квоти на турецькі помідори тощо. Тож намагання Кремля покарати Туреччину за її незалежну позицію щодо України та окупованого Криму і за співпрацю в оборонній сфері цілком передбачувані.
Чому Москва так болюче реагує на зближення України з Туреччиною?
Вона взагалі болюче реагує на сам факт існування України. Риторика Путіна та його поплічників зводиться до того, що Захід заохочує Україну до агресії, надаючи їй зброю. Останнім часом ми чули погрози у наш бік не лише від якихось маргінальних політиків на кшталт Жириновського. Навіть Марія Захарова (директор Департаменту інформації та преси МЗС РФ. – Gazeta.ua) заявляє про неприпустимість існування України як держави. Враховуючи, що Туреччина підтримує нас в плані вступу в НАТО, це не може не дратувати Кремль.
Чого Кремль прагне домогтися від Стамбулу?
У Стамбула і Москви складні відносини. З одного боки вони приречені бути партнерами, оскільки є найбільшими гравцями у Чорному морі. Вони обоє не зацікавлені, щоб туди заходили кораблі НАТО. Туреччина змушена миритися із прагненням Росії домінувати в Чорному морі. Вона є морською державою, але частина її флоту базується в Середземному морі. Туреччина значно більше конфліктує з Грецією, ніж із Росією. Ердоган і Путін також змушені спільно діяти в Сирії, хоч у них і різні інтереси. Стамбул від початку був проти Асада й підтримував сирійську політику США. Але він не міг ігнорувати російський контингент у Сирії. Також після того, як колишній американський президент Трамп запровадив потужні економічні санкції щодо Туреччини, вона змушена була зближуватися з Росією. Їй був потрібен новий ринок збуту товарів легкої промисловості. Також є зацікавленість у притоку російських туристів. Все це зближує сторони, змушує до співпраці. У Путіна розв'язані руки – РФ напряму не залежить від поставок турецьких фруктів чи помідорів. Ердоган же не може не рахуватися з великим бізнесом, залежним від російського споживача.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін мститься Туреччині за підтримку України - експерт
Ердоган висловився на підтримку "Кримської платформи". Як це вплине на питання Криму?
Для початку треба, щоб реалізувалися наміри української влади стосовно Криму. Тоді ми зрозуміємо, як до цього ставиться Туреччина. З одного боку, вона стурбована мілітаризацією Криму, найперше посиленням військового флоту. Російські морські сили загрожують саме Туреччині, іншого конкурента на морі в них нема. Також можна впевнено стверджувати, що у Криму вже є ядерна зброя, спрямована найперше проти країн Східної Європи – Польщі та Румунії. Наскільки турки нам допомагатимуть – не лише постачанням зброї, а й іншими заходами – питання. Туреччина не запроваджувала санкції проти РФ. Але вона також не визнала анексію кримського півострова і де-факто заборонила своїм судновласникам відвідувати українські порти на окупованій території. Тож саме від дій української влади щодо деокупації Криму залежить, наскільки нас підтримає Туреччина.
Було досягнуто домовленості про співпрацю у сфері оборони, зокрема щодо поставки безпілотників. Як це вплине на Україну?
Безпілотники – це важлива річ для сучасної армії. Але це не та зброя, що здійснить перелом у протистоянні з Росією. До того ж безпілотники ще не повністю інтегровані у військовий потенціал. Питання в тому, з якою метою ми прагнемо використовувати цю допомогу – політичною, стратегічною. І це питання більше до України, ніж до Туреччини. Але співпраця у сфері оборони та спільне військове виробництво – безумовно позитивні речі.
Туреччина має вихід до моря. Чи може вона чинити тиск на російський флот?
Туреччина дуже зацікавлена у збереженні конвенції Монтре 1936 року, яка поновила її контроль над протоками з Чорного до Середземного моря. Вона загалом не має бажання, щоб у її територіальних водах курсували кораблі нечорноморських країн. Навряд чи вона вдасться до радикальних кроків на морі, якщо не буде загрози безпосередньо її державним інтересам. У разі покращення відносин зі Сполученими Штатами американці можуть закликати турків перекрити протоки. Однак зараз відносини США й Туреччини перебувають у підвішеному стані – після Трампа вони не були повноцінно відновлені, не було скасовано санкції. Подальший розвиток відносин двох країн залежить від дій Джо Байдена.
Які перспективи економічної співпраці України і Туреччині? Чи дасть вона результати в найближчій перспективі?
Ми маємо вирішити питання щодо підписання договору про вільну торгівлю. Є певні нюанси – Туреччина як потужна аграрна держава може скласти нам конкуренцію на ринку сільськогосподарських товарів. Однак між нашими країнами зараз активно розвивається торгівля. Україна частково інтегрована у транспортні маршрути Туреччини – через туристичні потоки, бізнес-подорожі, аеропорти. Між українським і турецьким бізнесом немає бар'єрів, крім хіба що мовного. Туреччина – важливий партнер, потенціал є, треба розвивати цей напрямок.
Росія обмежує регулярне і чартерне авіасполучення з Туреччиною під приводом профілактики завезення нової коронавірусної інфекції. Обмеження діятимуть з 15 квітня по 1 червня, повідомляють російські ЗМІ.
1 
79692
Коментарі