Трамп зробив Україну токсичною

Дональд Трамп був президентом половини американців. Таким буде і його наступник. Половина населення підтримували ідеї Трампа, інші - взагалі не сприймали їх. За час президентства Трампа внутрішній порядок денний у Сполучених Штатах загострився остаточно. Проблеми почалися ще до нього. Але за останні чотири роки досягли свого піку. Трамп був неоднозначним президентом.

Бачимо яскраву інституційну, культурну, ідеологічну кризи. Певною мірою це можна назвати навіть кризою ідентичності. Політичний спадок Трампа - нестабільність, непрогнозованість та багато проблем. Як внутрішньополітичного так і ідеологічного характеру. Так і питання національної економіки, соціально-економічної рівності. У зовнішній політиці Трамп запам'ятався як президент з найбільш вузьким розумінням національних інтересів Америки. Він підважив багато правильних питань. Наприклад, щодо доцільності фінансування Америкою певних проєктів, які вони не вважають корисними для себе. Щодо ефективності певних європейських інститутів, нерівності на політичній арені світу. Але Дональд Трамп не зміг врегулювати ці питання. Його підходи до комунікації з зовнішньою аудиторією виявились неефективними. Часто вони зосереджувались на отриманні тактичних переваг, іноді навіть особистого характеру. Мало що можна сказати про довгострокові успіхи на зовнішній арені. Є кілька моментів, якими він запам'ятається. Але вони усі такі ж двозначні, як і сам Трамп. Він породив більше проблем. З ними повинен буде вже розбиратись уже Джозеф Байден.

Перше - податкова реформа. Вона була доволі непогана. Якби не пандемія коронавірусу, могла би вивести американську економіку на якісно новий рівень. Друге - запуск нафтопроводу, який качає нафту з Канади до американської Небраски. Байден заборонить його дію одним зі своїх перших указів. Цей великий інфраструктурний проєкт Трамп запустив попри протести. Він порушував права корінних народів та викликав екологічні проблеми. Дональд Трамп наголошував, що нафтопровід має створити робочі місця в Америці. Створення робочих місць - це взагалі фішка президентства Трампа.

Ще одне резонансне рішення - початок будівництва стіни на кордоні з Мексикою. Навіть метод його реалізації досить екстравагантний. Дональд Трамп оголосив надзвичайний стан. Це дозволило йому взяти гроші на стіну з федерального бюджету, попри протести Конгресу.

Також варто згадати про низку рішень у сфері міграційної політики. Антимусульманський бан проти конкретних країн Африки та Близького Сходу. Забороняв в'їзд до США. Посилення візового та прикордонного контролю було спрямоване проти мігрантів з Центральної Америки. Це призвело, наприклад, до сумнівної практики розділення дітей та батьків на кордоні. Байден вже заявив, що планує скасувати ці рішення.

Низкою проізраїльських рішень. Фактично Трамп став першим президентом, який не був на позиції рівноваги. Відкрито підтримав Ізраїль. Це стало точкою неповернення. Позиція Трампа фактично легалізувала політику ізраїльтян на окупованих територіях. Наприклад, резонансне рішення про визнання Голланських висот за Ізраїлем. Друге - вихід з іранської ядерної угоди, який стався у 2018 році. Це спричинило ескалацію військово-політичного протистояння між США та Іраном. Америка навіть убила у Багдаді генерала Ірану. Це у свою чергу поглибило конфлікти одразу на кількох напрямках: у Сирії, Ірані, Іраку, палестинській території, Ємені. Опосередковано це зачепило і Україну. У ході цього протистояння Тегеран збив українських пасажирський літак МАУ на початку січня минулого року.

Третє - резонансне примирення з Північною Кореєю. Трамп сам ініціював саміт. Став першим американським президентом, який зустрівся з лідером КНДР. Він навіть заступив за 38-ту паралель. Тобто разом з Кім Чен Ином формально відвідав територію Північної Кореї. Ще на думку спадає спроба перевороту у Венесуелі. Це була одна з наймасштабніших операцій, але провалилась. Протягом півтора року США намагались посунути Мадуро від влади.

Ще варто згадати низку угод, що підписали Ізраїль та арабські країни про встановлення дипломатичних відносин. Америка там виступала посередником. Йшла на поступки тим країнами, які погодились. Наприклад, в обмін на те, що Марокко встановить дипвідносини з Ізраїлем, США визнали їх суверенітет над спірною територією Західної Сахари. Америка зробила це першою, до цього ці землі не визнавались ніким. Судан за налагодження контактів з Ізраїлем також отримав подаруночок. США викреслили країну зі списку держав, що фінансують тероризм, та зняли відповідні звинувачення. Виведення військ із Сомалі завершилось буквально кілька днів тому. Воно поставило крапку у військовій наземній операції, що тривала з 1990-их.

Окрема тема - Китай. За часів Трампа проти цієї країни активно застосовувався санкційний механізм. Торгова війна, початок гонки технологій. Штати почали тиснути на Huawei та інші китайські корпорації. Це мало вплив на світову економіку. Поставило багато країн перед дуже складним вибором: Китай або США. Ця дилема залишається і під час президентства Байдена.

Стали гіршими. Скандал з імпічментом зробив наші комунікації з Білим Домом токсичними. Багатьох чиновників ця ситуація відвернула від України. Тепер питання стоїть не про подальший розвиток стратегічних відносин, а про відновлення довіри між нашими країнами. Нещодавні санкції Сполучених Штатів проти українських політиків та медійних ресурсів показують, як налаштовані Штати. Їх істеблішмент все ще пам'ятає ті історії. Так просто не вийде почати діалог з чистого аркуша. Для нас президентство Трампа пройшло під знаком пасивної співпраці. А останні півтора року наші стосунки погіршувались.

Кар'єра у великій політиці завершена. Не бачу перспектив для повернення. Особливо після штурму Капітолію. Але як політичний проєкт "колективний Трамп", сукупність його ідей, буде жити далі. Якщо ідеологічний розкол у США триватиме, група прихильників Трампа може виокремитись в окрему політичну силу. Це може бути третя партія, суспільно-політичний рух, низка громадських організацій. Прихильники Трампа сьогодні це - окрема фракція. За результатами виборів за ним стоїть 70 мільйонів. Вони не ідентифікують себе з республіканцями. Можуть організувати, консолідувати свої сили і досить суттєво впливати на політику країни. Наприклад, на рівні виборів до Конгресу. Для Сполучених Штатів це буде дуже серйозний виклик.

Головна задача для Байдена полягатиме у тому, щоб знайти новий суспільний договір. Такий, аби можна було об'єднати розділене американське суспільство. Та уникнути ескалації конфлікту з екзальтованими фанатами Трампа та прихильниками Республіканської партії.