Тиха трансформація окупованої України

Стаття у американському виданні Foreign Affairs

Поки Захід продовжує сперечатися щодо подальшої допомоги Україні, Росія тихо зміцнює контроль над окупованими територіями на південному сході України. Відколи лінія фронту стабілізувалася у 2023 році, Росія залишала під своїм контролем майже 18% території України. Усі гілки російської влади беруть участь у дорогій та амбітній програмі інтеграції цих територій до складу РФ подібно до того, як це вже зробила Росія з Кримом після захоплення в 2014 році. Кремль сподівається створити факти на місцях, які Україні буде важко оскаржити військово, чи під час майбутніх мирних переговорів.

У вересні 2022 року Росія урочисто анексувала чотири українські області - Донецьку та Луганську на сході країни, Запорізьку та Херсонську на півдні, хоча її війська не контролюють повністю жодну з областей. Відтоді російські чиновники трансформували управління контрольованими землями, провівши фіктивні вибори у вересні минулого року, та призначивши промосковських чиновників на всіх рівнях. Армія технократів сприяє повному поглинанню цих територій, узгоджує закони, правила, податкову та банківську системи з Росією, позбавляється будь-яких слідів інституційних зв'язків із Україною. Номінальний перехідний період триватиме до січня 2026 року – доти Кремль очікує, що російська правова, судова і політична системи повністю запрацюють на території, яку він називає "новими регіонами".

Ця адміністративна окупація менш відома, ніж насильство та порушення прав людини, які її супроводжують. Але війна Росії в Україні виходить далеко за рамки безжальних ударів ракетами і дронами, легіонів солдатів і войовничої риторики. В окупованій Україні бюрократи ефективно змушують місцевих жителів до поступливості. Попри те, що деякі люди чинять опір, влада нав'язує російську освіту, культуру, економічні та правові системи, щоб міцніше прив'язати ці землі до Росії. Чим довше РФ окупує ці території, тим важче буде Україні їх повернути.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ізраїль може стати моделлю для України" - посол Михайло Бродський

Ймовірно, понад половина довоєнного населення недавно окупованих регіонів втекла після вторгнення в 2022 році. Але тих, хто залишився, російська система змусила майже всіх до певного рівня співпраці. За російськими даними, майже 90% жителів чотирьох анексованих областей, які залишилися, близько 3 млн осіб, отримали російські паспорти. Вибору у них небагато - російський паспорт потрібен для відкриття рахунку в банку, ведення бізнесу, отримання соцвиплат.

Оцінити ставлення та лояльність тих, хто живе під російською окупацією, дуже важко. Немає незалежних ЗМІ чи груп громадянського суспільства, а ФСБ ретельно стежить за соцмережами. Суспільство на окупованих територіях чітко розділене. Меншість служить окупаційному режиму чи публічно займає проросійську позицію, часто відповідно до своїх довоєнних настроїв. Російські відвідувачі недавно окупованих регіонів повідомляють про тиху ворожість місцевих. Українські війська чинять збройний опір за лінією фронту в усіх чотирьох областях, кожні кілька тижнів повідомляють про заміновані авто російських офіцерів чи місцевих колабораціоністів.

Проте російські жорстокі, але ефективні механізми фільтрації - процедури, які перевіряють історію, військову службу та політичні погляди кожної особи - придушили народний опір. Більшість людей просто намагаються вижити, не опинившись "на підвалі" - так місцеві називають жахливо жорстокі місця російського затримання. Росія радіє втечі потенційних опонентів - у тих, хто має гроші, ще є шлях виходу через регулярні чартерні автобуси з окупованих територій в ЄС через Росію.

Ті, хто залишився, мусять терпіти нескінченну російську пропаганду. Щоразу, коли російські війська досягали нового міста в Україні, то швидко захоплювали телевежу. Знімали з ефіру українські програми і заповнювали кремлівською пропагандою.

 

Мало хто з місцевих може винести цю відверту російську пропаганду, тому шукають альтернативи. Більшість гортають нескінченні канали в Telegram у пошуках новин. Цим додатком користуються всі на окупованих територіях, зокрема проросійські чиновники та учасники українського опору. Це ключове поле битви в пропагандистських війнах, і механізм виживання для людей, які опинились під владою РФ.

На місцевих каналах у Telegram користувачі можуть отримувати попередження про загрозу ракетних атак, дізнаватися, коли працюють банки, обговорити, як отримати доступ в інтернету, чи знайти місце для манікюру. Зараз Росія керує всіма телекомунікаційними та інтернет-мережами в анексованих областях, тому багато українських новинних сайтів заблоковані. Люди використовують VPN, щоб обійти російські бар'єри та отримати доступ до українських джерел, але з часом деякі місцеві кажуть, що більше не турбуються цим. Вони нарікають, що українські новини не відповідають реаліям окупованого життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні пропонують ізраїльський аналог гарантій безпеки"- Павло Клімкін

У школах на окупованих територіях діти не можуть уникнути пропаганди. Їх змушують щотижня співати гімн Росії. Школи повністю перейшли на російську програму, а українську мову зведено до факультативної другої мови. Старшокласників вчать за російськими підручниками з історії, де йдеться, що Україною керують неонацисти, а так звана "спеціальна військова операція" Росії - виправдана відповідь на агресію Заходу. Деяким батькам вдається продовжувати навчання дітей в українських онлайн-школах, але це ризиковано. Згідно зі звітом Amnesty International, батьки бояться, що їхніх дітей заберуть, якщо виявлять, що вони зараховані до віддалених українських шкіл.

Деякі вчителі відмовилися використовувати нову російську програму, через що отримали затримання і погрози. Але багато хто продовжує працювати за нового режиму - тисячі українських вчителів пройшли курси обов'язкової перепідготовки в Криму та Росії. Їх мотивація різна. Дехто хоче бути частиною великої російської держави. Інші завжди не любили перехід до україномовної освіти, який стався останніми роками, і вітали повернення до російськомовного навчання. Деякі вірили, що зможуть пом'якшити найгірші аспекти російської освіти, працюючи в рамках системи, щоб захистити своїх учнів. Інші бачили в російській окупації можливість отримати кращі зарплати та просування по службі. Багато хто залишився в цих краях через те, що у них були літні родичі, які не хотіли переїжджати, або тому, що не могли жити у вигнанні.

В умовах окупації щоденні рішення можуть змінити життя. Вибір роботи в контрольованій Росією школі або будь-якій іншій місцевій організації залишає жителів відкритими для можливого судового переслідування за колабораціонізм. Українська влада вже порушила понад 6000 справ проти ймовірних колабораціоністів з моменту введення в дію нового закону в березні 2022 року. Покарання варіюються від заборони у майбутньому займати державну посаду до значних термінів ув'язнення та конфіскації майна. Закон суперечливий - він настільки широко визначає поняття колабораціонізм, що багато власників підприємств чи службовців місцевих органів влади ризикують бути притягнутими до відповідальності, коли Україна повертається в їхні громади.

Високопоставлені особи часто втікали, коли українські сили звільняли населені пункти, тому до суду потрапляли здебільшого адміністратори нижчого рівня чи вчителі. Серед них багато жінок, які часто займають такі посади в органах місцевого самоврядування та освіті. Хоча більшість українців погоджуються, що будь-хто, хто займає керівну посаду в російській окупаційній адміністрації, заслуговує покарання за всією суворістю закону, юристи та правозахисники стурбовані, що закон має надто широкі формулювання і грає на руку Росії.

Коли російські війська втекли з Херсона в листопаді 2022 року, тисячі українців, зокрема багато вчителів, також виїхали з ними, підбадьорені російською пропагандою, яка говорила, що їх будуть переслідувати як колабораціоністів.

Росія робить ставку на те, що в довгостроковій перспективі українські діти на цих територіях соціалізуються як патріотичні росіяни. Українських школярів возили в красиві навчальні поїздки Росією, вони відвідували туристичні об'єкти та університетські літні школи. Російська пропаганда регулярно показує, як дітей з Донбасу чи півдня України приймають на фестивалях у Росії. Це неприємно, але ці візити принаймні виглядають переважно добровільними. Є набагато похмуріші випадки, коли тисячі дітей з України під час бойових дій незаконно депортують до Криму чи Росії. Деяких незаконно усиновлюють російські родини. Багато українських родин намагаються знайти своїх дітей і повернути їх.

У завойованих українських містах, таких як Мелітополь чи Маріуполь, Росія поволі знищує будь-яке візуальне нагадування про Україну. У перші тижні війни російські війська зривали українські тризуби та нищили пам'ятники, які вшановували жертв Голодомору, який убив мільйони українців у 1930-х. Вони скрізь зафарбували українські синьо-жовті кольори російськими триколорами. Росія прагне повністю скасувати кампанії українізації та "декомунізації", які прокотилися регіоном після 2014 року. Тепер росіяни повертають їх назад. Вулиці нав'язливо перейменовують. У Маріуполі площа Свободи знову стала площею Леніна.

 

Війна поширюється на культуру, де Росія проводить повну програму русифікації. Головний театр у Маріуполі росіяни зруйнували під час одного зі своїх найстрашніших злочинів - російський авіаудар у березні 2022 року вбив там сотні мирних жителів. Театр перебудовують, а його трупа тепер розділена. Одна частина переїхала на західну Україну, де ставить сучасні політичні п'єси українською. Ті, хто залишився в Маріуполі, у місцевому молодіжному центрі показують невибагливі чеховські комедії російською. Росія розширює мережу кінотеатрів у регіоні - не для показу відкритої пропаганди, а щоб повернути людей у російську популярну культуру. Кіномани в Маріуполі в новорічні вихідні дивилися російську комедію "Кріпак-2". Пропагандистських фільмів про війну ніде не видно. Люди хочуть відволіктися, але навіть це відволікання може прив'язати місцевих до Росії.

Окрім культури, економічна політика - потужний засіб Росії кооптувати суспільство та здійснити довгострокові демографічні зміни на окупованих частинах України. Російська система соцзабезпечення та державні зарплати часто щедріші, ніж українські, і спрямовані на залучення бідніших верств та пенсіонерів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні

У грудні Володимир Путін оголосив, що РФ витрачатиме $11 млрд на рік у чотирьох анексованих областях. Це включає мільярди доларів на величезну програму реконструкції, щоб створити "Нову Росію" на берегах Азовського моря, нагадуючи про ідею Катерини ІІ про Новоросію. Глянцеві брошури зображують майбутнє Маріуполя як ерзац Росії біля моря, де будь-яка пам'ять про Україну знищена й замінена російськими житловими будинками, парками та бульварами. Місто росіяни зруйнували під час боїв у 2022 році, і влада переселила деяких місцевих жителів. Однак багато хто скаржиться, що найкращі нові будинки зарезервовані для російських новоприбулих. Москва хоче заохотити російських іммігрантів замінити тих українців, яких вона позбавила власності та змушує виїхати. Не вперше в цій війні дії Росії порушують міжнародне право, яке прямо забороняє таке переміщення населення на окуповані території та з них.

Багато українців, які втекли, вже втратили своє майно та бізнес. З літа 2022 року окупаційна влада керує масовою експропріацією українських активів, що є черговим кричущим порушенням міжнародного права щодо окупації. Власники мали з'явитися протягом трьох днів із купою документів, щоб заявити про своє право власності, якщо їхній бізнес включили до опублікованого місцевою владою списку ймовірно покинутих активів і компаній. Інакше його передавали місцевим наближеним чи російським підприємцям. З початку вторгнення в лютому 2022 року російська влада примусово зареєструвала тисячі українських підприємств, зокрема величезні металургійні заводи і пекарні, в офіційній російській корпоративній базі даних. Це одне з найбільших захоплень майна в сучасній історії.

Російські компанії взяли під контроль значні масиви найкращих агроугідь Запорізької та Херсонської областей та незаконно відправляють тисячі тонн українського врожаю за кордон. Маріупольський порт знову відкритий, кораблі везуть будівельні матеріали для російських проєктів і виходять заповнені краденим українським зерном.

Перспективи окупованих територій сумні. Україні бракує політичної та дипломатичної стратегії, щоб кинути виклик російській окупації в тривалій перспективі. Українські політики сподівалися, що швидкий і успішний військовий контрнаступ минулого року звільнить ці території та відкине росіян. До цього не дійшло. Оскільки лінія фронту знаходиться в територіальному глухому куті, шанси України відновити повний контроль над окупованими територіями силою зброї у 2024 році виглядають незначними. Будь-яке перемир'я чи заморожування конфлікту проведе лінію через південну та східну Україну, залишивши мільйони українців під владою Росії. У міру того, як війна триває, Росія має час для подальшої консолідації своєї політичної, економічної та адміністративної окупації, що робить можливу реінтеграцію цих територій назад в Україну дедалі складнішою

Переклад Gazeta.ua

×