63-річний Андрій Бедяк із села Маршинці Новоселицького району Чернівецької області у дитинстві передавав любовні записки свого брата 9-річній Софії Ротару.
"Гріша старший на три роки був. Вони познайомилися, коли в агітбригаді виступали, концерти колгоспникам показували. Гріша танцював, а Соня співала. У нашій школі всі хлопці дівкам записки писали. Любові в тій писанині було мало. Швидше щось таке: "Я тебе сьогодні бачив у полі", або "Ми йдемо купатися. Приходь". Я ті записки носив через городи до Соні. Свистів біля воріт, щоб вона вийшла. Я малий був, тому її батько мене не чіпав. Старшим хлопцям, які записки передавали, часто вуха накручували", - розповів Андрій Бедяк.
Григорій Бедяк помер кілька років тому.
"Покійний чоловік Гріша розказував, що любив Софію в дєтстві. І що вона йому навіть свою фотографію подарила. Гріша гарний парєнь був, стройний, високий. От тільки погубила його горілка. Висох весь, поганий зробився. На весіллі нашого сина навіть дивитися на нього не хотіла, бо підливав собі у чарку й підливав", - розповіла удова Григорія, 62-річна Зіна Бедяк.
3 
79692
Коментарі
1