"Росіяни використали фактично весь стратегічний запас далекобійних високоточних ракет" – Юрій Ігнат

Говорити про "зміну тактики" не коректно. Тактика ведення бойових дій – це зовсім інше. У них є мета – знищити нашу інфраструктуру. Є конкретне завдання – уразити той чи інший об'єкт. Обирають засоби, шукають можливості. Якщо вони вирішили завдати удару – вони це роблять. Вдарити по об'єкту критичної інфраструктури – це тактика чи стратегія? Зміна тактики – це стереотип у ЗМІ. Бо удар по Запоріжжю – це фактично терористичний акт. Як і удари Shahed. Це цілі і завдання ворога.

Росіяни спочатку намагалися знищити урядову інфраструктуру. Потім ракетними ударами намагалися діставати до військових об'єктів та баз зберігання техніки. Полювали на західну техніку, яка нам надходила. До осені перейшли на критичну інфраструктуру. Фактично весь свій стратегічний запас далекобійних високоточних ракет росіяни використали, залишилися порівняно невелика кількість – як балістичних, так і крилатих ракет. Тому зараз вони не можуть собі дозволити використовувати їх у таких кількостях, як раніше.

Мета ворога – знищити об'єкт, і вони цього добиватимуться. У них є першочергові завдання, є ті, що можуть почекати. Будь-які об'єкти, атака на які принесе нам найбільше шкоди, під загрозою. Це не лише про паливно-енергетичний сектор, а й транспортна інфраструктура. Можливо, ті "центри прийняття рішень", про які вони пишуть у своїх Телеграм-каналах. У росіян є перелік об'єктів, які можуть бути вражені, і ми теж це знаємо. Посилюємо наші спроможності захисту.

 

У росіян є високоточні далекобійні ракети, стратегічний запас яких вони використали. А є радянські ракети та бомби, якими б'ють по прифронтових містах. Є реактивні системи залпового вогню, якими вдарили по Запоріжжю. Є ракети Х-22. Вони не точні, але росіяни періодично їх застосовують. Х-59 – керовані авіаційні ракети.

Радянські ракети у росіян є в достатній кількості, і їх будуть застосовувати. Але вони не є такими далекобійними і високоточними, щоб діставати до центральних, південних і західних областей країни.

При такому інтенсивному використанні, як було під час масованих ударів, не встигають. Тим паче, оголошені санкції щодо РФ. Якщо вони будуть дотримуватися, Москва не матиме можливість це робити. Або обходитиме санкції за допомогою третіх країн. Але виготовлення ракет – процес довготривалий і непростий. Це високотехнологічна зброя, це фактично безпілотний літак, збірка якого потребує тривалого часу, включаючи тестування та інші технологічні процеси.

Мабуть, є. Санкції мають працювати і на ці треті країни, які допомагатимуть країні-терористу. Принаймні, на окремі корпорації та підприємства. Треба забезпечити умови, при яких Росія сама не зможе виготовляти озброєння та не зможе отримати зброю чи технології у інших країнах. Тому тиск і контроль треба посилювати, щоб ніхто не постачав жодних технологій до РФ.

Треба все і багато. Німецькі Iris-T, норвезькі NASAMS, американські Patriot, франко-італійські SAMP/T. Це те, що потрібно для Повітряних сил. Є ще ППО Сухопутних військ. Там і французькі Crotale, і німецький Gepard, американський Avenger. Це все має створити майбутній багаторівневий щит протиповітряної оборони разом з багатоцільовими літаками покоління 4+, як от F-16. Так, у перспективі маємо замінити весь парк застарілої техніки, як літаків так зенітних ракетних комплексів – С-300, "Бук М-1", тощо. Це старі комплекси, які є на озброєнні Повітряних сил. Їх виробляє Росія. І ракети до них також. Вся ця техніка працює на межі можливостей. І вимога часу – їх замінити на сучасну технологічну техніку. Цей процес відбуватиметься поступово, і невпинно.

На сьогодні маємо дуже широкий спектр озброєння та техніки, які нам надають партнери. Маю на увазі велику кількість зенітних ракетних систем. І радянське працює, і сучасне теж. Все це освоюється. Дали на озброєння NASAMS в одну із бригад, вони його освоюють. Вони навчилися за кордоном і прекрасно його застосовують, і обслуговують, а якщо треба то і відремонтують! А як інакше? Нам потрібно замінити радянську техніку. Сучасна зенітна ракетна система не потребує такого людини втручання, як це є у радянської. Фактор людської помилки мінімізовано.

Щодо літаків – ця теза правдива. Ми не можемо мати вісім типів літаків. Будемо орієнтуватися на один, максимум – два типи. У нас зараз декілька типів бойових літаків, радянської розробки 1970-1980-х років. Су-25, Су-24М, Су-27, МіГ-29. Це основні бойові літаки, які у нас є. Маємо заводи, які роблять капітальний ремонт, невелику модернізацію, обслуговування, продовження ресурсу. Льотчики можуть перенавчатися на той чи інший вид радянської техніки, адже система управління дещо уніфікована. У західних зразків дещо інша філософія управління та застосування. Якщо говорити, що зараз з'явиться купа західних літаків різних типів, не можна. Ми це не витягнемо. Загалом, у світі такого і немає. Тільки Америка може собі дозволити велику лінійку F та інших. У Британії є Eurofighter Typhoon, у Франції Mirage і Rafale.

Простими словами, МіГ-29 – це "Жигуль". F-16 – це "Мерседес". МіГ-29 не модернізувався з часів його розробки. Мінімально в кабіні зробили деякі речі. Скажімо, у словацьких і польських можливо встановили GPS-навігацію, систему зв'язку адаптували під НАТО, і систему свій-чужий також. Цей усе. Це той самий радянський літак, без модернізації основних систем – бортової РЛС та сучасного озброєння.

До радянських МіГів вдалось адаптували ракети HARM, яким щодня б'ють по засобах ППО русні. Втім, ці ракети в рази ефективніше працювали б на західних літаках.

F-16 пройшов декілька етапів глибокої модернізації. У нього нова авіоніка, новий прицільно-навігаційний комплекс, новий радар – а це основне в літаку. Це бортова радіолокаційна станція, яка далеко бачить ціль. Він має широченний спектр озброєння. Високоточного, сучасного. Це керовані авіаційні ракети класу "повітря-повітря" – до 180 кілометрів ракета може вражати ціль. Також ракети "повітря-поверхня", керовані авіаційні бомби, які летять далеко і точно. Крилаті ракети різних типів. А МіГ-29 має на озброєнні основну ракету Р-27. Радар бачить на мінімальну відстань. Він серйозно поступається не лише західним, але й російським літакам.

Іноді це сто. Залежить від удачі. Чи можна постійно збивати сто відсотків треба спитати у тих країн, які мали такий досвід відбиття терористичних атак ракетами всіх типів наземного, повітряного та морського базування. А такого досвіду війни у світі немає, зовсім! Ми перша країна, яка стикнулася з такою загрозою. Щоб збивати більше ракет, треба посилювати протиповітряну оборону.

Щоб збивати сто відсотків Shahed та крилатих ракет, потрібні сучасні літаки, як от F-16. Наші льотчики МіГ-29 та Су-27 намагається робити все можливе, витискаючи максимум із радянських винищувачів. Кожен збитий Shahed – це добре, однак потрібен ряд сприятливих факторів. Зокрема, виведення на ціль, погодні умови. Щоб досягати кращих результатів, потрібна сучасна техніка.

 

У нас недостатньо засобів ППО, щоб покрити всю територію України. Не можемо закривати всі зони, куди пускають безпілотники. Якщо вони летять вночі, то їх важко побачити. Треба почути, спіймати прожектором, вистрілити. Це не так просто. Так, за ними полюватимуть винищувачі та зенітні ракетні комплекси Сухопутних військ та Повітряних Сил по всьому запрограмованому маршруту. Не завжди вдається їх збити. Вони прокладають маршрути, там, де ймовірно, є слабкі місця стаціонарних засобів ППО. На цих ділянках більше працює авіація, яка намагається перехоплювати ці цілі. Але західна авіація впоралася би краще.

Ми можемо збивати "Калібр" (3М14). Це крилата ракета морського базування. Х-101/Х-555 – крилаті ракети повітряного базування. Р-500 (9М728) – крилата ракета наземного базування зі складу комплексу Іскандер-К (аналог "Калібра"). Х-59 – керована авіаційні ракета "повітря-поверхня". Х-35 – протикорабельна ракета повітряного, морського або берегового базування.

Можемо збивати типи крилатих ракет, чиї тактико-технічні характеристики дозволяють їх збивати комплексами, які є у нас на озброєнні. Ми не збиваємо балістичні ракети. Зокрема, "Іскандер-М" (9М723). Вони летять швидко – по балістичній траєкторії і падають на ціль з величезною швидкістю. Щоб збити те, що вже падає, потрібні спеціальні протиракетні системи. До балістики також відносимо зенітні керовані ракети С-300. Їх росіяни застосовують по наземних цілях у прифронтових територіях на відстані до 150 кілометрів.

Абсолютно немає можливості перехоплювати ракети РСЗВ, як "Смерч", "Ураган", "Град" та їх модифікації – це уже не ракети, а реактивні снаряди.

Складно сказати. Мова йде про тисячі. 5-8 тисяч – це умовні цифри, про які можна говорити. Лише по об'єктах критичної інфраструктури з вересня випустили понад 800 ракет. 670 збили. Це ті ракети, які можемо збивати.

Рахують високоточні і далекобійні, які росіяни продовжують виробляти. За нещодавнім повідомленням ГУР МО, ракет до С-300 у них було 6 тисяч. Їх дальність невелика, до 150 кілометрів по балістичній траєкторії. Але вони є. Це зенітні ракети, призначені для збиття повітряних цілей. Але росіяни б'ють ними по землі. Вкрай не точно, тому потрапляють в житлові будинки. Ще у них є Х-22. Близько 400 цих ракет. Можливо, більше. Очікувати поки вони закінчаться?.. Треба шукати інші дієві методи протидії – знищувати засоби, з яких їх випускають.

З усіх напрямків, крім Білорусі – зараз пуски звідти припинилися.

Ця інформація шкодить Україні та національній безпеці і несе пряму загрозу життю людей. Те, що вони публікували онлайн, дає ворогу оперативну інформацію про слабкі місця нашої ППО. Цьому має бути надана правова оцінка, а можливо буде достатньо звернення до цих каналів, щоб вони змінили свою інформаційну політику. І така реакція вже є. Один з цих каналів вже сказав, що так робити більше не будуть.

Потрібно було це припинити, тому що з кожним разом об'єм та деталізація цієї інформації наростала.