Магді Захарі – колишній морський піхотинець із США. Брав участь у війні в Перській затоці у 1990-х та багатьох інших конфліктах. Загалом відслужив морпіхом вісім років, ще шість – парамедиком на військовому гелікоптері.
Американський ветеран також працював військовим інструктором в різних країнах. Після початку повномасштабної агресії Росії, Магді прийняв рішення тренувати воїнів ЗСУ безкоштовно та прибув до України. За майже рік роботи, він підготував понад 10 тис. солдатів.
Морпіх розповів Gazeta.ua, чому прийняв рішення приїхати в Україну, оцінив рівень підготовки воїнів Сил оборони та висловився про перспективи українського наступу.
Думав, що приїхав на тиждень-два. Здивувала дружелюбність та доброзичливість в українській армії, відкритість. Я їздив по США та закордоном і ніколи не зустрічав таких, як українці. Особливо, якщо врахувати життя серед жахів і звірств навколо. Це - найдобріші та наймиліші люди, яких зустрічав. Я б хотів, щоб середньостатистичний американець мав стільки ж патріотизму та співпереживання, як українець.
Усе, що поширюють, про нацизм та фашизму тут – дурня. Щоб повірити в таке, слід бути ідіотом. Гляньте на мене – я не слов'янин і навіть не білий американець, але мене всюди тут приймають із відкритою душею.
Є багато причин, чому я досі тут. Війна в Україні стала для мене особистою. Це інше, ніж дивитися на неї з екрану телевізора за тисячі кілометрів. У мене тепер є друзі в Україні.
Бачив звірства росіян, страждання солдат, сімей. Чув історію жінки, яка розповідала, як її онуку вбили п'яні росіяни. Вони просто стріляли по всьому живому на її вулиці.
Навчаю українських солдатів за протоколами США і НАТО. Курси в Америці значно довші – лише базовий медичний триває 4,5 місяці. Для базової підготовки морського піхотинця США - потрібно 18-24 місяці. В Україні немає цього часу. Нам потрібно максимально скорочувати термін навчання. Мотивація, патріотизм і натхнення українських бійців - допомагають.
Міг сидіти вдома як пенсіонер, попивати коньяк і дивитися телевізор
Я – волонтер. Сам плачу за житло, купую їжу, наражаю себе на ризики, коли їду на нульові позиції. Іноді думаю, навіщо це мені? Міг сидіти вдома як пенсіонер, попивати коньяк і дивитися телевізор. Буває, накриває втома.
Десь два тижні тому подумав, що з мене годі. Але потім зустрів 21-річного солдата з позивним "Самурай" та його дівчину. Вони фотографувалися. Коли проходив поруч, то помітив їхні глибокі, щирі, емоційні обійми. Картинка зворушила до глибини душі. Захотілось подарувати цьому солдату один зі своїх шевронів зі служби в неурядовій організації США. Пізніше знову зустрів його. "Самурай" розповів, крізь які жахи пройшов він та його родина. Попри це - він зберіг позитив: сміється, жартує, пробував допомогти мені.
Згодом у метро побачив іншого солдата, який служив із "Самураєм". Він плакав. Ми подивились один на одного - згадали, обійнялись. Ледь знайомі дві людини, які говорять різними мовами. Й тоді я подумав, що в мене замала причина, щоб повертатися додому. Поганий день чи сумую? Це ж ганьба мені. Маю навчитися відпочивати й відновлюватися тут, на місці. Сказав тоді "Самураю": "Ти надихаєш, мотивуєш мене і своїх колег та співгромадян".
Україна була багато в чому не готова до війни. Було чимало речей, які політики, військові та цивільні могли та мали зробити краще. Але ви були надзвичайно інтуїтивні, ініціативні. Зробили мимоволі багато базових речей, які змінили хід війни. Звичайні люди ставали проти ворога та стріляли. Дехто - просто з узбіч доріг, якими рухалися окупанти. Ви зробили чудову роботу й це заслуговує на визнання.
Коли їхав сюди, то були очікування як у звичайного солдата, що прямує на війну. Зустрічався з різними військовими формуваннями. Вони розповідали, наскільки добре підготовлені. Та коли починав їх тренувати, то виявлялося, що це не зовсім так. Патріотичним і героїчним бути добре. Але цього недостатньо.
Росіяни на початку робили величезні помилки, що допомагало українській армії. Дзвонили зі своїх мобільних і це давало змогу вираховувати їх та знищувати. Мали проблеми з пальним і логістикою. Тому кидали свою техніку.
США та ЄС від початку могли робити значно більше, ніж робили для допомоги. Часто говорять про купу грошей, які Захід витратив на підтримку України. Але забувають про тортури, вбивства і зґвалтування, які тут сталися.
Що може статися з українцями, якщо Росія переможе? А що тоді зробить Китай з Тайванем? Яким буде світ, де економічно та військово домінуватиме КНР? Поле бою сьогодні не тільки в Україні. Це те саме поле, де билися наші діди та прадіди в Кореї, коли тривала боротьба комунізму та свободи. Або коли танки стояли між Західною та Східною Німеччиною. Диктатура проти свободи.
Неможливо говорити з тим, хто зараз вас вбиває
Диктатура має бути стерта з лиця Землі задля досягнення миру на планеті. Їм складно співіснувати разом. На Заході думають, що можуть вести переговори, які приведуть до миру. Але не можуть робити цього з нерозсудливими людьми, які не поважають договорів. Володимир Путін – не розважливий. Він не поважає угод.
У Заходу було помилкове уявлення перед вторгненням, що українці не хочуть вести переговорів задля досягнення компромісу. Але партнери не розуміють, що неможливо говорити з тим, хто зараз вас вбиває. З тим, хто викрадає ваших дітей під дулом автомата.
Путін каже, що воюють проти нацизму. Дурня. У росіян довгий послужний список воєнних звірств, починаючи з Другої світової війни й закінчуючи Чечнею та Бучею з Маріуполем. Західний світ має прокинутися та усвідомити ці істини.
Говорив із сотнями українців. Ніхто з них не підтримував ідеї переговорів та компромісів із росіянами. Бо це означає, що ворогу потрібно буде віддати Донбас, Крим чи інші землі. Те, що Захід і Європа підштовхують до цього - нереалістичні очікування. У Путіна дивна ідея, що треба атакувати Україну ракетами і дронами аби українці здалися під тиском Заходу. Не бачу перспектив для такого розвитку подій.
США мали побоювання, що Україна не вистоїть. Про перспективи масштабного вторгнення заздалегідь говорив багато-хто. Я думав так само, як 90 відсотків американців - що Україна впаде за три-чотири дні. Про це говорив Путін та його поплічники. Але ви зробили дивовижну та героїчну справу. Та й сама Росія зробила масу помилок. Якщо би Москва їх не допустила, то війна справді могла б закінчитися за тиждень.
З боку України - був патріотизм, вміння, отримані з 2014 року. Також національна гордість чинити спротив. Це все допомогло. Але росіяни теж добряче налажали. Не думаю, що вони зараз зробили б ті самі помилки. Однак і ви теж багато чому навчилися, отримали цінні уроки.
Ворог не стоїть осторонь і не чекає, поки його розіб'ють. Вони, як і ви - вчаться, отримують допомогу з Китаю, дрони з Ірану. Роблять все можливе, щоб ви програли. Сподіваюсь, Україна залишатиметься сильною і ви переможете.
Здивували їхні звірства проти цивільних. У кожній війні, в кожній армії є солдати, які роблять те, що не повинні робити. Завжди є невеликий відсоток таких. Що відрізняє російських солдат так це те, що у них в армії такі дії – не виняток. Всюди чинять так, де б не пішли - в Україні, Грузії чи Чечні. Відрізання українському солдату геніталій та запихання в рот. Відрізання голови солдату, який просить про помилування. Це не окремий інцидент. Це повсюди тягнеться шлейфом за російською армією - варварство, божевілля.
Якщо допомога від Заходу перестане надходити, перш за все американська - перемога України буде під великим питанням. Тому журналісти та політики постійно повинні розповідати західній аудиторії історії про те, що тут діється. Не лише про воєнні злочини та жахи, але змальовувати і ширшу картину.
Якщо б росіяни перемогли на початку вторгнення за три-чотири дні, то їхні війська уже б стояли під польським, молдовським та іншими українськими кордонами. Вони вторглися б тоді ще кудись. Якби Росія перемогла - це був би сигнал усім диктаторам. Китай здійснив би тоді напад на Тайвань. Погано було б усьому світу.
Якщо військові не зможуть досягти перемоги, то зміниться динаміка поставок
Ваші військові повинні отримати блискучу перемогу під час контрнаступу. США, ЄС, країни НАТО - надають озброєння, проводять навчання, витрачають мільярди доларів. Але якщо військові не зможуть досягти перемоги, то гадаю, зміниться динаміка поставок. Тож цей наступ має бути результативний.
Може змінитися підтримка Америки, де почалася підготовка до президентських виборів 2024 року. Війна буде політизована у внутрішніх процесах США. Високопосадовці повинні будуть відповісти – що робимо в цій війні, навіщо та чи повинні продовжувати підтримку. Ми витратили в 2022 році на Україну, як за минулі 20 років на Афганістан. Тому вам точно слід перемагати.
Ваші солдати мотивовані, навчені та оснащені зброєю й технікою, але їм потрібно ще більше тренувань. Особливо з залученням різних родів військ. Слід краще освоїти західні зразки зброї. Жодна країна не допомагає тим, хто програє війну. Для світу слід далі пояснювати, що допомога – це інвестиція в зупинення звірств і тортур. Також треба пояснювати, що поразка України матиме катастрофічні наслідки для Європи та світу.
Добре навчений солдат, як сумлінний студент, який складає всі іспити. Ніхто з нас не експерт у всьому та назавжди. Тактичні навички, медична допомога, керування зброєю – усе постійно еволюціонує. Тому весь час слід вчити нове. Також немає нічого ціннішого за досвід – навчитися як воювати на практиці, зможете на полі бою.
Чи може боєць в окопі "на нулі" навчитися надзвичайно важливих навичок? Так, звісно. Але якщо він в такому випадку виживе, то йому пощастило. Чи може він помножити досвід – так, якщо покине окоп і навчить когось. Щоб навчити молодого бійця елементарного, знадобиться кілька тижнів - до місяця.
Багато ваших військових потрапляють на фронт не навченими. Це питання до політиків та командування. Деякі хлопці розповідали, що вперше стріляли з автомата, коли росіяни пішли в атаку на їхні позиції. Божевілля. Це поганий метод навчання. Тисячі українців загинули через погане планування та рішення їхніх командирів. Цього можна було уникнути.
Не бачу причин, чому б Україна не змогла повернути свої території. Жодна сусідня нація не має права насильно забирати в сусіда його землі та присвоювати собі. Не знаю, чому світ дозволив Росії це зробити після першого етапу війни в 2014 році. Україна виступає щитом Європи, а також захищає США. Я хочу зробити свій внесок в перемогу і вірю у вас на сто відсотків.
На початку російського вторгнення українська армія входила в топ-50 армій світу, а зараз - у топ-20. Багато українських солдат пройшли навчання у США, Великій Британії, Німеччині, інших країнах НАТО. Багато волонтерів, як я, приїхали і навчали українських бійців. Чи можуть українці вчити солдат США? Думаю, що поки ні, але з часом точно зможуть.
На мою думку, ЄС і особливо Німеччина - бояться сильної України. Це змінює динаміку та баланс сил в Європі. Німці потребують слабкої України. Вони звикли вести з росіянами справи і бізнес. Ось звідки їхня нерішучість на початку війни. Ось чому так довго не хотіли відмовлятися від моделі "давайте вести справи, як завжди". Деякі досі цього хочуть в Європі та навіть в Америці.
Багато країн бояться підняття цін на газ чи пальне на 10-20 центів, а не тому, що хтось на їхньому континенті буде неволити та мучити людей. Мені не зрозуміла така логіка. Рішучість українців зробила такий сценарій неможливим. Тож вони просто вимушені були діяти і допомогти. Інакше їх би потім засудили у підручниках з історії.
У березні 2022 року понад 60 відсотків американців висловилися за підтримку України. Два місяці тому ця цифра опустилася до 48 відсотків. Вона повільно, але зменшується. Деякі говорять, що США забагато дають військової техніки. Але більшість цієї техніки ми не використовували місяцями чи роками. Вона просто стояла.
Близько 50 мільярдів доларів військової допомоги від США – величезні гроші. Але це один відсоток того, що Америка витрачає на оборону. Бо наш оборонний бюджет дорівнює десь сумарному оборонному бюджету 24 країн, які йдуть далі по списку. Те, що витрачаємо в Україні – крапля в морі американських витрат.
Будьте далі українцями. Будьте далі добрими, люблячими, патріотичними, натхненними та відкритими. І коли почнеться наступ - отримайте перемогу.
Для мене не проблема переїхати сюди. Я – пенсіонер і можу їздити, куди заманеться. Коли завершиться війна, то хочу привезти сина та дочку в Україну. Де б я не бував за життя – сім'я не хвилювалася занадто сильно за мене. Просто казали бути обережним. Але під час цієї поїздки - дуже переймаються. Не знаю чому.
Син дзвонив декілька днів тому й питав, чому я тут так довго? Моєму сину – 27. Він дорослий. У нього все добре в житті. Він теж колишній морський піхотинець. Хочу, щоб мої діти теж побачили українську гостинність, доброзичливість та збагнули, чому я тут. Хочу аби відвідали гори, Київ, Львів, відчули атмосферу.
Хочу взяти з вашої країни пристрасть та мотивацію, які мене супроводжували. Ця наснага, яка змушує прокидатися щоранку та діяти. Я б хотів це зберегти.
Із сувенірів - автограф Володимира Зеленського було б непогано. А ще статуетку Юрія Змієборця зі Львова.
2 
79692
Коментарі