Президент Естонії Тоомас Хендрік Ілвес прилетів до Тбілісі під час грузинської війни з Росією, щоб разом з чотирма іншими лідерами колишніх комуністичних країн підтримати грузинський народ. Кореспондент "Радіо Свобода" Чарльз Рекнагель запитав його, чому він докладає так багато зусиль, щоб Грузія стала частиною НАТО і ЄС, і як він розглядає війну Грузії з Москвою.
Радіо Свобода: Ви прибули в Тбілісі в розпал кризи, щоб продемонструвати солідарність з Грузією. Чим вам там близькі проблеми цієї країни і чим вони так важливі для всього світу?
Тоомас Хендрік Ілвес: На більш філософському рівні, ми не повинні бачити повторення того, що трапилося в 1938 року, коли Невіл Чемберлен привіз угоду про оголошення миру і після цього буквально розчленував маленьку країну. Звичайно це було початком великої війни.
На рівні сучасної політики, головний принцип, який був поставлений основною задачею після падіння комунізму і Радянського Союзу, був наступним: що б не трапилося в Росії, вона ніколи не повернеться до старих методів, зокрема, до вторгнення в інші країни. Це базове припущення, на якому будується все, що ми робимо, все планування НАТО, абсолютно все. І ось цей принцип звалився, і, як мені здається, буде потрібно ціле покоління, щоб повернутися до тієї крапки, на початок серпня, коли ми думали, що ніколи більше не побачимо вторгнення з боку Росії.
Радіо Свобода: Багато жителів Грузії виражали розчарування тим, що Захід не запропонував їм велику допомогу в самий розпал війни. Чи чули ви те саме, коли були у Тбілісі?
Тоомас Хендрік Ілвес: Я чув це. Тут працює цілий ряд чинників. Перший. На жаль, Грузії не запропонували участі в плані дій з підготовки до членства в НАТО на саміті організації в Бухаресті. Я говорив це тоді, говорю це і зараз - це рішення стало б сигналом того, що ми маємо намір зробити відносно Грузії. Зараз ті, хто блокував тоді це рішення, повинні нести певну відповідальність за те, що відбувається.
Інший чинник, як мені здається, полягає в тому, що Захід дуже повільно реагує. Те, що сталося, залишає дуже мало часу на роздуми. Як тільки до Заходу доходить що ж все-таки відбувається, він діє набагато швидше. Якщо подивитися на нинішню реакцію США, то вона була сильною. Вони, як і ми, були просто приголомшені тим, що сталося, і до всіх дійшло, що парадигма системи міжнародних відносин змінилася повністю.
Радіо Свобода: Підтриманий Францією план примирення сторін включає п"ять пунктів, зокрема незастосування сили в майбутньому і відведення військ на ті позиції, де вони перебували до початку конфлікту. Чи є це достатнім для початку нормалізації і повернення до переговорів стосовно долі грузинських територій, чи, можливо, потрібно було б більше умов?
Ілвес: Якщо ви тільки що вторглися з 10,000 солдатами і майже тисячею танків, а потім їх слід виводити на старі рубежі зі всіма озброєннями і інфраструктурою, думаю, ці принципи працюють не дуже добре. Умови повинні бути конкретнішими. Війська повинні покинути територію Грузії, і ми повинні забезпечити територіальну цілісність цієї країни.
Радіо Свобода: Після цього інциденту, як ви думаєте, ЄС стане жорсткішою по відношенню до Росії і рухатиметься, можливо, більше у напрямі членів східної Європи?
Ілвес: Я думаю, що це неминуче. Я переконаний, що в середині Європейського союзу є про-Російська коаліція, для якої ділові стосунки є вищими за права людини, демократію та інші європейські цінності. І я думаю, що це буде пунктом боротьби в майбутньому.
Радіо Свобода: Деякі спостерігачі, можливо, сказали б, що ця Грузино-Російська війна знову виділяє різницю між двома тенденціями, що є зараз в Європі. Одна - спільний простір, відмічений загальними угодами, де узгоджена політична і економічна структура працює, щоб підтримувати мир і процвітання - Я думаю це простір НАТО і ЄС. Інша - простір, відмічений тільки його попередньою історією і де могутні держави мають сфери впливу, і відносини неврегульовані - Я думаю це Росія і її сусіди. Як Ви думаєте, Європейський континент приділяє багато уваги тому, що відбувається на Сході?
Ілвес: Так, це правда. Я бачу це із трохи іншого боку. Я вже говорив, що Європа є тією областю, яку визначають взаємозв"язані інтереси, фундаментальні свободи, і так далі. І Європа визначається саме цими цінностями і там, де їх немає, це не Європа.
Як аналогія: Кьонінсберг був серцем Європи. Калінінград немає нічого спільного з Європою. Той же географічний простір.
Якщо з одного боку ви маєте свого роду прихильника авторитарної форми правління, який збирається впливати за допомогою величезної кількості грошей, а з іншого ви маєте Європу, яка дійсно не розуміє використання сили і не вірить в цей вид політики, але вірить у гроші, я думаю, що ми маємо небезпечне поєднання. Але, ви розумієте, що груба сила і влада, яка купує політиків - як ми вже пересвідчилися, це відбувається на найвищих рівнях у Європі - не сумісні з "вічним миром" Канта, яким керується ЄС.
За матеріалом Радіо Свобода
Переклад "Газета по-українськи"
2 
1
Коментарі
1