З ранку в Харківській області було похмуро, однак у той момент, коли старший науковий співробітник Харківського національного університету Віктор Токарівський вийняв бабака з його будиночка, виглянуло сонце, і Тимко побачив свою тінь. Зі слів Токарівського, всі 3 попередні роки, у які відзначався День Байбака в Харківській області, його прогноз завжди справджувався.
Тимко живе на фермі Віктора Токарівського біля села Гайдари Зміївського району. Бабаків тут 25. Поруч із фермою — біостанція.
- У слов"янських легендах ці звірки — то зачаровані люди, - розповідає Токарівський. - Вбивати їх було суворо заборонено. Тепер на них полюють, і бабаки лишилися тільки в Харківській та Луганській областях. Отож ми й охороняємо їх тут.
На цього звіра полюють через хутро та жир, яким лікують туберкульоз. Проте вчені попереджають, що, готуючи ліки в кустарний спосіб, можна підхопити небезпечні хвороби.
Традиція відзначати День бабака прийшла в Україну з США. Там святкування цього дня почалося 1886-го року у місті Панксатоуні (штат Пенсильванія), коли редактор газети "Панксатоуні спірит" Клаймер Фриз офіційно оголосив 2 лютого день Бабака. Ім"я місцевому бабаку підібрали не одразу, спочатку це був просто "Бабак з Панксатоуні", пізніше його називали Пітом, а зараз він став Філом. Американці стверджують, що це один і той же бабак, і погоду він передбачає вже 121 рік.
"Газета по-українськи"
Репортаж зі станції Віктора Токарівського читайте у матеріалі Газети по-українськи.
3 
79692
Коментарі