"Сьогодні рано вранці вона померла в одній з московських лікарень в реанімації. Вона лежала в лікарні якийсь час, і вже думали, що все пішло на поправку, але, як бачите, помилилися. Наскільки я знаю, у неї давно були якісь болячки, з яких, на жаль, вона не змогла вибратися. Цього року ми святкували її тридцятиліття, і, звичайно, ніхто не міг подумати, як все обернеться", - розповів він.
Зі свого боку, генеральний продюсер компанії "Союз Продакшн" Вячеслав Кліменков, разом з яким Огоньок записала свої перші альбоми "Біла тайга" і "Біла тайга 2", вважає, що "її хвороба і смерть така несподівана - це дивна і незрозуміла ситуація, які трапляються в цьому житті".
У кар"єрі співачки, за її власними розповідями, їй допоміг її батько, який відвіз плівку, записану юною Катею Огоньок (тоді ще - Кристиною Пожарською) до Москви, і показав її продюсерам компанії "Союз-продакшн".
"Ми створили це ім"я і цей образ. Катя Огоньок - це сценічний псевдонім, який перетворився на життя десять років тому, коли нею було двадцять. Народ її полюбив в тому жанрі, який зараз прийнято називати шансоном. Цей образ відповідав тому, що ми написали. Спочатку ми написали пісні, а після під нього знайшли ім"я "Огоньок". Це ж як в кіно: вона зіграла роль, яка стала її суттю", - згадує Кліменков.
"Вона забула про свого сьогодення імені і прізвища і стала Катею Огоньок. Навіть паспорт поміняла. Легенда перетворилася на життя - таке буває украй рідко, але буває", - додає він.
Катя Огоньок народилася в селищі міського типу Джубге в Краснодарському краю, і вже в дитинстві почала співати в шкільних ансамблях, на танцях і в місцевих поп-группах, повідомляє РІА Новини.
Біографія:
Розповідає Катя Огоньок:
"Народилася я в Джубге - селищі міського типу в Краснодарському краю. Це курортне і цілком цивільне містечко на Чорному морі. Була запальним енергійним дівчам, вчилася не тільки в загальноосвітній, але ще і в музичній, балетній школах. Естрадні шлягери почала співати в шістнадцять років - в шкільних ансамблях, на танцях, у поп-группах. Так продовжувалося декілька років, а потім трапилася біда.
Якщо чесно, я не хотіла б про це в деталях розповідати. Важко згадувати. Я була засуджена за статтею 211-ою, частина друга (потім мені змінили її на частину третю). В принципі нічого страшного не немає в цій статті, просто трапилася неприємна історія, пов"язана з машиною. Загалом, ненавмисна ситуація. Провела в місцях віддалених два з невеликим роки. Потрапила під амністію - УДО, скоріше навіть не за зразкову поведінку, а за хороший спів. (Посміхається.) Там же є клуб, самодіяльність. Апаратура, звичайно, на шкільному рівні, але все таки...
Там записала на касетний магнітофон якісь пісні, в основному - естрадні шлягери, і передала своїм батькам. Мій тато відвіз цю плівку до Москви, показав продюсерам з "Союз-продакшн". Вони зацікавилися мною і приїхали на зону з професійною портостудією, де ми, отримавши дозвіл, протягом двох тижнів записували альбом "Біла тайга". Я виконала пісні Слави Клименкова, московського автора, написані спеціально для мене. До виходу на волю залишалися чотири місяці.
Спасибі всім, хто в мене повірив, але більше всього я вдячна моєму батьку. Він дуже діяльна людина, хотів допомогти дочці, що потрапила в біду, і знайшов ось таку оригінальну форму підтримки.
Мої продюсери не відразу підібрали мені репертуар, але, оцінивши мій хрипкий тембр (я ж не підроблюю - в житті говорю так само!), зрозуміли, що попса тут не пройде, та і тих, хто співає "тру-ля-ля", без мене вистачає."
8 
79692
Коментарі