субота, 07 вересня 2019 15:34

Полонені моряки повернулися додому: що потрібно знати про кожного з них
23

Вся Україна поіменно вивчила екіпажі катерів Бердянськ, Нікополь та буксира Яни Капу, яких під час переходу з Одеси до Маріуполя захопили у полон росіяни.

Росія утримувала українських військових більше дев'яти місяців, за цей час жоден із них не визнав інкримінованих їм обвинувачень. 7 вересня 22 моряки та два офіцери СБУ повернулися додому в рамках обміну полоненим між Україною і РФ. Про це пише Новое время.

У полоні кожен українець щось втратив. Хтось пропустив власні дні народження і дні народження рідних. Хтось не встиг вступити до вишу. Кілька курсантів не змогли вчасно отримати дипломи і перше офіцерське звання. Дехто заплатив за свою стійкість здоров'ям.

Повернення моряків додому говорить перш за все про їх відданість та вірність присязі.

Буксир Яни Капу

Олег Мельничук

  Олег Мельничук. Фото: Facebook
Олег Мельничук. Фото: Facebook

Старшина першої статті ВМС України, капітан буксира Яни Капу. Родом з міста Сміла Черкаської області. Був призваний на строкову військову службу, після закінчення якої підписав контракт. У 2015−2017 роках навчався в морехідному коледжі технічного флоту Одеської морської академії.

У день захоплення українських військових кораблів поблизу Керченської протоки 24-річний Олег Мельничук командував буксиром Яни Капу — саме його протаранив першим російський катер Дон. На перших засіданнях підконтрольного РФ суду в Сімферополі молодий капітан вимагав перекладача, заявивши, що буде говорити по-українськи і не розуміє російської, розповідав його адвокат Едем Семедляєв.

"Нічого іншого й не міг подумати про сина. Я знав, що він витримає", — казав згодом батько моряка Михайло Мельничук.

Володимир Лісовий

  Володимир Лісовий. Фото: Скріншот
Володимир Лісовий. Фото: Скріншот

34-річний капітан третього рангу ВМС України, командир військової частини, служив на буксирі Яни Капу. В Одесі на нього чекали з полону дружина і маленький син — той, за словами дружини моряка Олени Лісової, всі ці місяці намагався писати батькові листа "у відрядження".

Наступного дня після захоплення трьох українських кораблів у Керченській протоці ФСБ Росії оприлюднила відео, на якому троє моряків — зокрема і Лісовий — дають свідчення. Крім того, видно, як Лісовий читає на камеру заздалегідь підготовлений текст, в якому зазначає "провокаційний характер" дій групи українських кораблів у Керченській протоці. "Методи роботи спецслужб РФ не є секретом, — заявив у відповідь на це відео командувач українських ВМС адмірал Ігор Воронченко. — Всі військові моряки ВМС з розумінням ставляться до так званих свідчень".

Уже через два тижні після цього відеозапису, коли група адвокатів нарешті дістала доступ до українців, Володимир Лісовий разом з 23 іншими моряками назвав себе військовополоненим.

Андрій Шевченко

  Андрій Шевченко. Фото: REUTERS
Андрій Шевченко. Фото: REUTERS

Мічман буксира Яни Капу, 28 років. Родом з села Широке Одеської області, до листопада 2018-го жив в Одесі з дружиною Анастасією і маленькою донькою — зараз їй приблизно півтора року. У квітні, коли українським морякам учергове продовжували арешт, ЗМІ облетіли фотографії Андрія Шевченка із зали московського "суду": прямо з-за ґрат він показував написане від руки привітання дружині з днем її народження.

Водночас перші місяці полону листи від рідних моряку в СІЗО не передавали, розповідала дружина: "Він прожив Новий рік і Різдво з думками, що я його не чекаю".

За словами Світлани, сестри Андрія Шевченка, професію моряка він обрав ще в юнацтві. У 2011 році закінчив Білгород-Дністровський рибопромислових технікум і тоді ж підписав контракт з ВМС. З того часу служив в українському флоті.

Юрій Будзило

Мічман буксира Яни Капу, родом з Одеської області. 46 річний Юрій Будзило один з найдосвідченіших серед захоплених у полон українських моряків — у Військово-морських силах він майже три десятиліття. Батько Юрія Будзила також служив на флоті, моряком став і один з його синів — разом з ним недавній заручник Кремля повернувся в 2014 році з анексованого Криму. Будзило служив на одному з кораблів, що потрапили тоді в блокаду на кримському озері Донузлав, однак не перейшов на російську сторону.

За словами рідних українського моряка, буксир Яни Капу Юрій Будзило вважав своїм дітищем — він досконально знав все технічне оснащення корабля, встановлював на нього обладнання. Незважаючи на вік, планував вийти на пенсію лише після закінчення війни в Україні.

Михайло Власюк

  Михайло Власюк (ліворуч) в юності. Фото: ТК Прямий
Михайло Власюк (ліворуч) в юності. Фото: ТК Прямий

Старший матрос буксира Яни Капу, 34-річний моторист-електрик. Родом з Каховського району Херсонської області. Спочатку прийшов в армію кухарем, після проходження строкової служби підписав контракт з ВМС України.

Служив у Криму до анексії півострова і, за словами рідних, важко переживав зраду офіцерів і їхній перехід на службу в РФ. "Більшість офіцерів здалися Росії. І кричали, мовляв, ставайте на коліна і переходьте в російський флот. Вони плюнули і пішли. Жоден матрос не став на коліна", — розповідав батько моряка Борис Власюк.

А його сестра Світлана, яка зуміла побачитися з братом у московському "суді" навесні 2019 року, розповідала про його настрій: "Після Криму […] — я думаю, він буде триматися до останнього. Він сказав: "Скільки потрібно, стільки я і буду чекати".

Володимир Варімез

  Володимир Варімез. Фото: Facebook
Володимир Варімез. Фото: Facebook

Старший матрос, 27 років. 25 листопада 2018-го — зв'язківець буксира Яни Капу. Родом з Одеської області, закінчив Ізмаїльське вище профучилище Київської держакадемії водного транспорту. Вважався одним з найкращих радіотелеграфістів в українському флоті і був запрошений для участі в переході кораблів з Одеси до Маріуполя, хоча до цього служив на катері Сміла.

Екіпаж Сміли зумів вивести катер в Одесу з окупованого росіянами Севастополя після захоплення Криму в 2014-му році. Після цього Володимир Варімез продовжив службу в українському флоті. Виконуючи перехід до Маріуполя в листопаді 2018-го, моряк планував встигнути на сімейне торжество — в Ізмаїлі його чекали на 50-річний ювілей батька. Однак натомість опинився в російському полоні.

Ще на засіданнях підконтрольного РФ "суду" в Криму Варімез вимагав перекладача на українську мову (у чому йому відмовили). Згодом адвокат моряка Анрі Цискарішвілі відзначав його почуття гумору і витримку. "Незважаючи на все, що відбувається, він примудряється зберігати позитивний настрій, багато сміється, жартує. У ситуації, що склалася, головною незручністю вважає гучне хропіння сусіда по камері", — писав Цискарішвілі ще в лютому 2019-го.

Віктор Беспальченко

  Віктор Беспальченко і його наречена Тетяна.  Фото:  Facebook
Віктор Беспальченко і його наречена Тетяна. Фото: Facebook

Старший матрос буксира Яни Капу, 31 рік, родом з Херсонської області. Разом зі ще одним захопленим моряком Сергієм Чулібою, механіком Яни Капу, служив до анексії Криму на катері Херсон. Як і інші українські кораблі, Херсон навесні 2014-го був у блокаді російських сил на озері Донузлав.

Питання про те, чи зберігати присягу Україні, для Віктора Беспальченка тоді не стояло, розповідають його рідні. "Навіть мови не могло бути. Він навіть не хотів про це чути: мовляв, я навіть не розумію, як це можна — давати присягу Україні, батьківщині, і залишатися там [в анексованому Криму]?" — ділилася мама моряка Людмила Беспальченко.

У червні 2019 року, перебуваючи в російському полоні вже півроку, Беспальченко одружився: український моряк і його наречена Тетяна зуміли розписатися в московському СІЗО Лефортово. Зіграти справжнє весілля вони домовилися після повернення матроса в Україну.

Сергій Чуліба

  Так Каховка - рідне місто Сергія Чуліби - привітала полоненого моряка з 30-річчям. Фото: 0552.ua
Так Каховка - рідне місто Сергія Чуліби - привітала полоненого моряка з 30-річчям. Фото: 0552.ua

Старшина, 30 років, механік буксира Яни Капу. Родом з Каховки Херсонської області. Служив у Криму на катері Херсон, який навесні 2014 року опинився серед заблокованих Росією українських кораблів на озері Донузлав. Однак після анексії півострова Чуліба відмовився переходити на службу в російський флот.

Потім служив у ВМС України за контрактом. Незадовго до того, як потрапити в полон, заручився зі своєю нареченою. На перших зустрічах зі своїми адвокатами турбувався про технічний стан захопленого буксира Яни Капу, де він служив механіком.

Володимир Терещенко

  Володимир Терещенко. Фото: REUTERS
Володимир Терещенко. Фото: REUTERS

Старший матрос буксира Яни Капу, 25 років. Родом з Одеської області. До анексії Криму встиг прослужити на півострові рік — підписав контракт з ВМС України після закінчення школи, мріючи стати моряком. Потім повернувся на материкову Україну й уклав уже другий контракт.

У московському СІЗО Лефортово потрапив у камеру старого корпусу, де, за словами адвоката Анастасії Георгіївської, "у 21-му столітті немає гарячої води і майже завжди пронизливо сиро". "Ні на що не скаржиться", "по-військовому скромний і мужній", писала про нього за місяці полону адвокат. "З допомогою співкамерника Володя виголив собі на потилиці герб України і тепер шокує цим персонал СІЗО […] Як завжди жартує і тримається чудово. До речі, що хлопці відмінно тримаються, відзначають і слідчі", — розповідала Георгіївська в лютому 2018-го.

Кілька перших місяців полону Терещенко практично не отримував листів з України, як не приходили рідним і його листи. На звороті першого з листів, які дійшли до його матері й бабусі, — сімейний, за їхніми словами, девіз: "Ніколи не здавайся".

Євген Семидоцький

  Євген Семидоцький. Фото:  Facebook
Євген Семидоцький. Фото: Facebook

Матрос буксира Яни Капу, 20 років. 27 вересня 2019 року Семидоцькому виповниться 21. Виріс у Луганській області: народився в Троїцькому, потім сім'я переїхала у Сватове. Отримав професію автослюсаря, проте уклав контракт на службу в ВМС України.

У двомісній камері російського СІЗО сидів з обвинуваченим в іншій кримінальній справі. За словами адвокатів і батьків, Євген Семидоцький намагався навчити співкамерника української мови. "Тримається мужньо, всі хлопці тримаються мужньо", — розповідав вітчим українця Григорій Ноженко-Василевський, який їздив до нього на судове засідання в Москву.

Малий броньований артилерійський катер Нікополь

Богдан Небилиця

  Богдан Небилиця. Фото: ТК Бриз
Богдан Небилиця. Фото: ТК Бриз

Старший лейтенант ВМС України, 25 років, командир катера Нікополь. Родом із Сумської області. Закінчивши 9 класів школи в рідному селі Глазове, юнак вступив до Севастопольського військово-морського ліцею, а потім там же — в Академію імені Нахімова. Однак довчитися в Севастополі Небилиця не встиг через агресію РФ та анексію Криму.

Був серед курсантів "нахімовців", які в 2014 році публічно відмовилися присягнути Росії. Частина студентів, зокрема Небилиця, співали гімн України в той момент, коли на плацу академії спускали з флагштока український стяг і піднімали прапор російського флоту. Офіцерське звання Небилиця здобув уже як випускник Інституту військово-морських сил Одеської морської академії.

Завершивши навчання в 2016 році, був призначений командиром катера Прилуки, а потім і командиром Нікополя. Восени 2018-го, незадовго до захоплення в полон росіянами, Небилицю відібрали серед найкращих молодих офіцерів України, які в 2019-му мали очолити екіпажі військових катерів класу Island, переданих українській стороні Сполученими Штатами.

"Оперативники ФСБ протягом усього часу перебування Небилиці в полоні намагаються чинити на Богдана психологічний тиск, схилити його до визнання провини і давання свідчень. Безуспішно ", — писав про українця адвокат Микола Полозов.

Сергій Попов

  Сергій Попов. Фото: KP.ru
Сергій Попов. Фото: KP.ru

Капітан-лейтенант ВМС України, 28 років, служив на бронекатері Нікополь. Родом з Донецької області. В останні роки жив із сім'єю в Одесі — там його чекали дружина і двоє синів, двох і чотирьох років.

Йти на флот вирішив ще старшокласником. Вступив до Академії імені Нахімова в Севастополі, служив у Криму. Після анексії півострова не розглядав можливості там залишитися, розповідала мама моряка Лілія Попова: "Він сказав, що я давав присягу народу України і як офіцер повинен з честю її пронести і служити народу України". Після 2014-го перевівся на службу до Одеси.

Адвокати моряка особливо відзначали почуття гумору Сергія Попова. "Сергій духом не занепав, просив так і передати всім. Весела й позитивна людина, жартує багато. […] Кілька разів нагадував слідчому, що він старший за нього за званням ", — розповідав захисник моряка Гаджи Алієв. У СІЗО опинився в камері з непрацюючим телевізором, проте зробив з підручних засобів антену і в бесідах з адвокатом саркастично відгукувався про російську пропаганду: "Цілодобово з телевізора тільки про Україну і кажуть, я стільки сюжетів про Україну вдома не бачив!"

Андрій Оприско

  Андрій Оприско. Фото: REUTERS
Андрій Оприско. Фото: REUTERS

Старший матрос бронекатера Нікополь, 47 років. Родом з Львівської області. Найстарший з узятих Росією в полон 24 моряків. В Україні його чекали з полону двоє дорослих дітей — 24-річна дочка і 17-річний син. А ще — 75-річна мама Ольга Оприско, яка в кількох репортажах українським ЗМІ визнавала, що в юнацтві саме вона відмовила сина вступати в "мореходку".

Вперше в житті Андрій Оприско потрапив на флот зовсім недавно: у 2016 році він уклав контракт на службу в ВМС України. 25 листопада 2018 року був матросом на катері Нікополь і опинився в полоні.

"Андрій почувається добре, бадьорий, не сумує, цікавиться подіями вдома і в світі. Охоче спілкується на будь-які теми. Настроєний триматися до перемоги. Був радий звістці про державну нагороду [їх надав усім 24 морякам Петро Порошенко]. Сподівається повернутися на флотську службу, пройти курси перепідготовки. Як людина з вищою освітою має намір отримати офіцерське звання ", — писав про Андрія Оприска в квітні його адвокат Маммет Мамбетов.

Владислав Костишин

  Владислав Костишин (ліворуч). Фото: Громадське
Владислав Костишин (ліворуч). Фото: Громадське

Курсант, старшина першої статті, штурман артилерійського катера Нікополь, 24 роки. Родом з Черкаської області. На Нікополі Владислав Костишин проходив військове стажування, як і ще один полонений Богдан Головаш. Обидва молоді моряки були найкращими курсантами свого потоку в Інституті військово-морських сил Одеської морської академії, в лютому 2019-о готувалися одержати дипломи, звання лейтенантів і перші призначення на флот у статусі офіцерів. Натомість погони та кортики на церемонії випуску за них отримали батьки.

Владислав Костишин починав навчання в Академії імені Нахімова в Севастополі, однак через анексію Криму поїхав з півострова і продовжив навчання в Одесі. Після захоплення українських кораблів Костишин разом з адвокатами домігся надання йому перекладача на українську мову (ще в сімферопольському "суді").

"Тримається добре, як і личить справжньому військовослужбовцю. Дуже скромний у своїх бажаннях і потребах. […] Моя з ним зустріч почалася з його запитань про сім'ю й останні події в Україні", — писав про моряка адвокат Олег Єлісєєв.

В'ячеслав Зінченко

  В'ячеслав Зінченко. Фото: RFE
В'ячеслав Зінченко. Фото: RFE

Старший матрос катера Нікополь, 21 рік. Один з наймолодших захоплених Росією моряків. "Якщо щось вирішив — змінити неможливо. Одного разу прийшов і сказав мені: я буду моряком", — розповідала Елеонора Новак, мама В'ячеслава Зінченка.

У 2019-му він планував вступити до Одеської морської академії, щоб здобути вищу освіту за спеціальністю. Як розповідав згодом адвокат Микола Полозов, саме неможливість вступити до вишу вчасно через захоплення в полон спочатку дуже засмутила молодого моряка. Полозов також відзначав, що Зінченко "був здивований, коли побачив [по ТБ у камері], що про нього і його товаришів каже пропаганда".

Андрій Драч

  Андрій Драч. Фото: ТСН
Андрій Драч. Фото: ТСН

Офіцер контррозвідки СБУ, родом з Вінницької області, 24 роки. Під час захоплення кораблів перебував на борту артилерійського катера Нікополь. У СБУ згодом пояснювали, що під час планового переходу до Маріуполя 25 листопада 2018 року кілька співробітників спецслужби, які потрапили в полон разом з моряками, забезпечували "контррозвідувальний захист підрозділів ВМС України".

Андрій Драч закінчив військовий ліцей у Криму, на момент анексії півострова був курсантом Академії Військово-морських сил імені Нахімова. Через окупацію Криму завершив навчання в Інституті військово-морських сил Одеської морської академії. Служив в Одесі, там же жив з дружиною. За дев'ять місяців полону Драч втратив батька: Леонід Драч переніс операцію на серці незадовго до інциденту в Керченській протоці і не дочекався сина.

Сергій Цибізов

  Сергій Цибізов. Фото: Скріншот
Сергій Цибізов. Фото: Скріншот

Родом з Шепетівки (Хмельницька область). Матрос катера Нікополь, 22 роки. У ВМС України служив за контрактом, який підписав за пів року до полону — навесні 2018-го. Нікополь став його третім кораблем.

"Він патріот. Тому що у нього, наскільки я розумію, був вибір: йти туди [в перехід через Керченську протоку] або не йти. Я свого сина знаю дуже добре", — зазначав батько моряка Андрій Цибізов. А його мама Тетяна Кирилюк розповідала, що в московському СІЗО син не падав духом і займався спортом.

Малий броньований артилерійський катер Бердянськ

Роман Мокряк

  Роман Мокряк. Фото: REUTERS
Роман Мокряк. Фото: REUTERS

Старший лейтенант, командир артилерійського бронекатера Бердянськ, 33 роки. Родом з Кіровоградської області, син моряка і ветерана АТО. П'ять років прослужив у Криму в складі екіпажу українського підводного човна Запоріжжя — аж до анексії півострова. На відміну від більшості колег — моряків підводного човна, Роман Мокряк відмовився залишатися в російському флоті, хоча його вмовляв командир. "Казав мені: Ромо, залишайся, навіщо воно тобі треба? Потім старпом ходив за мною з цим же питанням. Я відповів: ви мені, звичайно, вибачте, але я їду назад", — розповідав Мокряк журналу НВ у 2015 році.

Переїхав до Одеси, де служив на ракетному катері ВМС України Прилуки — перший час, не маючи житла, навіть жив на цьому катері. У 2016-му став командиром Бердянська. Під час переходу кораблів до Маріуполя 25 листопада 2018-го бронекатер дістав найбільших пошкоджень, а шістьох з семи моряків на борту було поранео. Після захоплення моряків Мокряк вимагав від російської сторони звільнити екіпаж Бердянська і висувати звинувачення лише йому як капітанові. Одружений.

Денис Гриценко

  Денис Гриценко. Фото: Телеканал ATR
Денис Гриценко. Фото: Телеканал ATR

Капітан другого рангу ВМС України, 35 років. Родом з Миколаєва, військовослужбовець у третьому поколінні. Служив у Криму до анексії півострова (був старшим помічником командира корабля Славутич), зберіг вірність присязі. З окупованого Криму переїхав з родиною до Одеси.

25 листопада 2018-го року Денис Гриценко був командиром усієї групи кораблів, захоплених у Керченській протоці. Перебував на катері Бердянськ, який найбільше постраждав від обстрілу росіян: було поранено шестеро з семи осіб, що перебували на борту. З борту Бердянська Гриценко багаторазово передавав сигнал лиха і повідомляв про поранених. "Після п'ятого разу [сигналу лиха] Росія знову відкрила вогонь і стріляла, добивала корабель, який уже зупинив хід", — передавав розповідь Гриценка адвокатам Віктор Сорока, чий син також перебував на борту Бердянська.

"Він ані секунди не сумнівався, що вся країна бореться за свободу його самого і його товаришів, навіть незважаючи на тотальну ізоляцію, в якій він опинився […] Ніяким злочинцем себе не визнає", — розповів після своєї першої зустрічі з Денисом Гриценком адвокат Микола Полозов, керівник групи захисту українських моряків.

Одружений, батько восьмирічного сина. У квітні 2019 року перед черговим судовим засіданням у РФ зустрів українських журналістів привітанням "Слава Україні!".

Юрій Без'язичний

  Юрій Без'язичний. Фото: Facebook
Юрій Без'язичний. Фото: Facebook

Старший матрос артилерійського катера Бердянськ, 28 років, родом з Чорноморська Одеської області. Служив у ВМС третій рік за контрактом і одночасно навчався в Одеському морському університеті — на момент захоплення в полон був студентом третього курсу.

За словами адвокатів, переживав про те, чи зможе продовжити навчання. "Попросив йому допомогти з наданням академічної відпустки через вимушене перебування в російській в'язниці", — розповідав керівник групи захисту українців Микола Полозов.

Батько Юрія Без'язичного, підполковник ЗСУ і повний тезка сина, загинув понад два роки тому: після важкого поранення в АТО він так і не вийшов з коми. У день атаки українських кораблів у Керченській протоці рідні Без'язичного-молодшого були впевнені, що втратили і його. "Знаючи Росію, ми думали, що їх вже немає", — розповідала сестра українського моряка Христина Мацерат.

Андрій Артеменко

  Андрій Артеменко. Фото: Facebook
Андрій Артеменко. Фото: Facebook

Старший матрос катера Бердянськ, 25 років, родом з Новоукраїнки Кіровоградської області. Мріяв про море, закінчив Одеське морехідне училище імені Маринеско. Потім пішов на контрактну службу в ВМС України. Служив у Криму, проте мусив переїхати до Одеси через агресію РФ і анексію півострова. Підписав другий контракт і на момент захоплення в полон був студентом-заочником Інституту військово-морських сил Одеської морської академії.

Під час обстрілу катера Бердянськ російськими прикордонниками Андрій Артеменко дістав важкі поранення — осколки влучили в руку, тіло, пошкодили очі. Його прооперували ще в Керчі. Просив адвокатів допомогти йому оформити академвідпустку в університеті, турбуючись про можливість завершити навчання.

Молодий моряк готувався до весілля — пропозицію своїй дівчині він зробив ще до того, як потрапив у полон.

Василь Сорока

  Василь Сорока. Фото: Facebook
Василь Сорока. Фото: Facebook

Старший лейтенант Служби безпеки України, співробітник військової контррозвідки, 28 років. Родом з Одеси. Під час агресивної атаки РФ у Керченській протоці перебував на борту артилерійського катера Бердянськ і внаслідок обстрілу дістав важке поранення лівої руки — з розривом кількох сухожиль і нерва. Під час перших допитів у Криму, за словами адвоката Сергія Бадамшина, Сорока відмовився свідчити проти себе.

Лише в лютому — через три місяці після захоплення українців — Василя Сороку додатково обстежили і призначили операцію, яку провели в березні. Наприкінці червня батько Сороки повідомляв, що син нарешті може ворушити пальцями і чутливість кисті повертається. "Я йому в листі написав: сину, повертайся скоріше, твоя допомога дуже потрібна, бо ти можеш знову стріляти", — розповів Віктор Сорока.

Богдан Головаш

  Богдан Головаш. Фото: kremen.today
Богдан Головаш. Фото: kremen.today

Старший матрос катера Бердянськ, 23 роки. Родом із Кременчука. У 2013 році з відзнакою закінчив військовий ліцей у рідному місті. Мріяв стати моряком, вступив до Академії військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі. Через анексію Криму продовжити навчання йому довелося в Одесі — зрадити присягу на вірність Україні 18-річний Богдан Головаш відмовився.

На момент атаки російських кораблів служив на бронекатері Бердянськ і був курсантом Інституту військово-морських сил Одеської морської академії. До отримання звання лейтенанта йому залишалося кілька місяців — взимку 2019 року Головаш мав захистити диплом, проте його взяли в полон. Погони лейтенанта і кортик на церемонії випуску за нього отримали батьки — як і сім'я курсанта Владислава Костишина, друга Богдана Головаша, штурмана катера Нікополь.

Андрій Ейдер

  Андрій Ейдер. Фото: Facebook
Андрій Ейдер. Фото: Facebook

Матрос бронекатера Бердянськ, родом з Одеси, 19 років. Наймолодший з полонених Росією моряків: на момент захоплення українських кораблів Ейдеру було 18 років.

На флоті молодий моряк встиг відслужити всього кілька місяців. Лише в червні 2018-го він закінчив Одеський професійний ліцей морського транспорту і підписав контракт. Бердянськ став його першим кораблем, а перехід до Маріуполя — першим серйозним рейсом.

Під час інциденту в Керченській протоці росіяни стріляли по екіпажу катера Бердянськ на ураження: поранення дістав і Андрій Ейдер. Його прооперували, однак на цьому переживання для моряка та його родини не завершилися. Незабаром адвокати повідомили про те, що в його крові виявлено віруси гепатиту В і С. Лише через кілька тижнів повторні аналізи спростували цей факт.

Адвокат Олександра Маркова регулярно публікувала звернення Ейдера і фрагменти його виступів у залі суду.

"Силу волі українського моряка не зламати. Після всіх пережитих труднощів вона тільки міцнішає. Сподіваюся, що здоровий глузд переможе", — цитувала Маркова письмову заяву Ейдера в серпні 2019-го.

25 листопада торік російські прикордонники напали на кораблі у нейтральних водах Чорного моря після спроби українців пройти Керченську протоку. Захопили судна "Бердянськ", "Нікополь", "Яни Капу" та взяли у полон 24 моряків. Їх допрвили до московського слідчого ізолятора "Лефортово".

Зараз ви читаєте новину «Полонені моряки повернулися додому: що потрібно знати про кожного з них». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 79692
Голосування Підтримуєте введення біометричного контролю на кордоні з РФ?
  • Підтримую. Тепер потрібно заборонити українцям їздити в Росію
  • Ні, нічого не дасть крім черг на кордоні
  • Потрібно вводити візовий режим
  • Краще заборонити росіянам в'їзд в Україну
  • Це нічого не дасть. Злочинці з РФ все рівно знаходитимуть способи потрапити в Україну
  • Досить повністю припинити транспортне сполучення з РФ
  • Сумнівне рішення. Такий контроль ще більше провокуватиме Росію. Можливе загострення на Сході
Переглянути