В Черкасах близько чотирьохсот осіб взяли участь у заходах з нагоди Дня пам'яті жертв Голодомору. Небайдужі поклали квіти до меморіалу жертвам Голодомору та пройшли жалобною ходою центром міста, після чого на Театральній площі священники відправили поминальну панахиду.
О 15.10 в Соборному парку люди кладуть до меморіала жертвам Голодоморів та політичних репресій квіти. Дехто, окрім квітів, кладе хліб, печиво, гілки калини, колоски.
"Ох як їм тоді цього хліба не вистачало" - промовляє, покладаючи букет хризантем, жінка років 60.
О 15.25 формують колону для жалобної ходи. По троє в шерензі колона розтягується приблизно на двісті метрів. Підіймають прапори "УДАРу" та ВО "Свобода". Дехто обурюється, адже домовлено було проводити заходи без партійної символіки.
Колона рухається тротуаром. Проїжджою частиною її супроводжують міліціянти. Представник СБУ знімає ходу на відео. В колоні йдемо поруч з 85-річним Павлом Личаком. В роки Голодомору він був 6-річним хлопчаком. Квіти до пам'ятника загиблим за роки геноциду носить щороку.
"Віддати шану убієнним голодом – мій обов'язок. Потрібно пам'ятати за тих кого затравили голодом і забули. Це наш обов'язок і як свідків тих подій, що їх бачили і знають. Голодомор – це було фізичне витравлення народу. Геноцид" - каже Павло Панасович.
Велика кількість перехожих запитують про привід для ходи. Дехто доєднується.
О 15.50 колона зупиняється на Театральній площі. Прапори політичних партій згортають. Людям роздають придбані за пожертви свічки та лампади. У 81-річної Наталії Різник на очах сльози. Вона берк лампаду і схиляє голову.
"Я таке пережила. Маленька ще була, два рочки, але вижила. А батьків батько, мій дід, помер і мамина мама померла, бо був голод. А після голоду война. Німці батька на порозі вбили, а хату спалили. Ми таке пережили, але пережили. Не дай Бог ніколи такого повторити" - розповідає Наталія Терентіївна.
О 16.00 на площі оголошують хвилину мовчання. Після неї люди розставляють запалені лампади у фомі хреста. По тому 12 священників різних церков відправляють панахиду та проводять спільну молитву.
"В моєму рідному селі вимерло 300 чоловік. Це стільки ж, скільки цього року там голосували. В цей день обов'язково їх потрібно пом'янути. Як ми пам'ятаємо своїх предків їх історію, так і наші діти і внуки будуть пам'ятати нашу. Варто згадати також і про героїзм людей, які все ж допомагали іншим у той важкий час" - розповідає черкасець 25-річний Олег Хлипавка. Його дружина Леся, 25років брала участь в організації заходів до Дня пам'яті. Протягом тижня вона також брала участь у всеукраїнській акції з символічного збору зерна на хліб.
"Ми поставили колбу і пакет із зерном та говорили людям, що на честь пам'яті тих людей, які загинули за роки Голодомору ми сипемо горстку пшениці у колбу. А сьогодні з тієї пшениці випекли хліб. Ми зранку ділилися ним з перхожими і говорили, що ділимося в знак пам'яті загиблих, щоб ви знали і пам'ятали про це і також ділилися зі своїми родичами знайомими ділилися хлібом. Деякі люди похилого віку навіть плакали. Молодь активно долучалася. Більшість дивувались. Мене ж здивувало, що школярі часто не знають про сьогоднішній день. А одна бабуся сказала: "Это тот Голодомор, что Ющенко придумал?". Ще одна бабуся заперечувала голод, мовляв, тільки ледачі голодували. Ага! Саме ледачі, що в колгосп відмовлялись вступати" - розповідає Леся.
Після спільної молитви з промовами виступають представники патріотичних організацій.
"Історія людства не знає більш диявольского виду зброї масового знищення, як нищення голодом. Мільйони людей покинули цей світ, не знаючи за що. Тобто безневинні жертви. Багато зараз говорять, що це не був геноцид. Мовляв це було не тільки в Україні. Так, не тільки в Україні, а всюди в союзі, де жили українці: Казахстан, Курщина, Вороніжчина. І нищили це вороги. Хіба можуть не вороги нищити своїх соплеменників? Зараз продовжується духовний голодомор. Бо в нас не було ще української влади за 21 рік незалежності" - каже у виступі голова громадської організації "ВОЛЯ ХХІ" 55-річний Назар Обідзінський.
Заходи завершуються вже затемна. На завершення кожному дали відломити символічний окраєць хліба, що був випечений із зібраного зерна. Представник "Молодого Народного Руху", студент-історик Лесь Данилевський після заходів закликав людей і вдома поставити свічку:
"Досліджуючи архіви можна прочитати страшні речі: батьки змушені були їсти дітей, діти – батьків. Це страшна трагедія і жоден народ на планеті не пережив подібного. Кожен із вас має запалити свічку у вікні. Свічку пам'яті тих людей, що загинули у цьому страшному Голодоморі. Поки ми їх пам'ятаємо – така трагедія в Україні не повториться" - сказав Лесь.
Деякі свічки на Театральній площі продовжували горіти до 23:30.
2 
79692
Коментарі
4